ЮВЕЛІРНІ ПРИКРАСИ ЗІ СКЛОМ ТА САМОЦВІТАМИ В УКРАЇНСЬКОМУ ВИРОБНИЦТВІ 1950-Х–1960-Х РОКІВ
DOI:
https://doi.org/10.32782/uad.2025.1.19Ключові слова:
прикраси, скло, художній метал, кришталь, фарфор, самоцвіти, ювелірне мистецтво, емаль, традиція, мода, Україна, ХХ століттяАнотація
Мета статті – дослідити трансформації в галузі художнього металу України і діяльності вітчизняних ювелірів, що спеціалізувалися на виготовлення прикрас упродовж 1950-х–1960-х рр. Розглянуто специфіку організаційно-творчих процесів в означеній царині. Окреслено становлення мережі приватних майстерень, окремі віхи діяльності ювелірів-ремонтників, у тому числі під проводом Ремпобуттехніки і Ремточмеханіки. Унаочнено зв’язок окремих осередків художнього металу з провідними школами Вижниці та Косова, Львова та Києва. Основна ідея дослідження пов’язана з новим асортиментом виробництв і окремих майстрів 1950-х–1960-х рр. Інструментарій дослідження складається з принципу достовірності, мистецтвознавчого, дизайнерського і менеджерського підходів, онтологічного, аксіологічного, герменевтичного, соціо-культурного, крос-культурного, історико-генетичного, історико-хронологічного, історико-порівняльного (компаративного) й методу мистецтвознавчого аналізу. З-поміж основних завдань дослідження слід виділити – унаочнення імен конкретних художників, котрі працювали з прикрасами в означений період, характеристику асортименту майстерень і підприємств України в галузі 1950-х–1960-х рр. Крім того, наголошено на проблемі вивчення технік виконання виробів вказаного періоду часу, акцентовано особливості застосування ювелірно-виробного каміння і вставок зі скла та емалей, проаналізовано шляхи постачання останніх, у тому числі з закордону. Констатовано недостатню увагу у вітчизняному мистецтвознавстві до джерел інспірацій окремих виробів, пов’язаних із впливами ювелірного мистецтва Кавказу (Грузії, Вірменії), країні Балтії (Литви, Латвії, Естонії). Розкрито асортимент вітчизняних підприємств, де працевлаштовувалися ювеліри в 1950-х–1960-х роках, а також продукцію художників, які працювали напівлегально, чи нелегально (усього близько тридцяти осіб).
Посилання
Архів УКООПХУДОЖНИК. Ф. 488. Оп. 1. Спр. 9. С. 357.
Боньковська С. Художній метал. Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат: [у 4 т]. Т. 2: Етнологія та мистецтвознавство. Львів, 2006. С. 751.
Гаркус О. До історії розвитку художнього металу на Гуцульщині в другій половині ХХ – на початку ХХІ століття. Актуальні проблеми мистецької практики і мистецтвознавчої науки: мистецькі обрії 2012 / Ін-т проблем сучас. мистецтва НАМ України. Київ, 2012. Вип. 4 (14/15). С. 283–285.
Музей бурштину [єдиний в Україні, відкрився в Рівному 2010 р.]. URL: https://rkm.event.net.ua (дата звернення 11.11.2024).
Роготченко О. Ювелірне мистецтво України: радянський період. Сучасне мистецтво: [наук. зб.] / Ін-т проблем сучас. мистецтва НАМ України. Київ, 2013. Вип. 9. С. 117–127.
Сучасний ювелірний ринок України: [інтерв’ю з В. М. Абрамовим]. 24 карати: мода, стиль, коштовності. 1999. № 2. С. 32–35.
Школьна О., Ковальчук О. Баламути – традиційні українські ювелірні прикраси ХІХ – початку ХХІ століть. Деміург: ідеї, технології, перспективи дизайну, 2023. Том 6, №2. С. 353–365. https://doi.org/10.31866/2617-7951.6.2.2023.292162
Школьна О. Сатинові та карнавальні намиста як сучасні вінтажні прикраси. Етнокультурні традиції в образотворчому мистецтві та дизайні України: зб. мат-лів Всеукр. наук.-практ. конф. / ред.рада А. А. Руденченко, В. І. Зайцева, О. В. Ковальчук та ін. Київ, 2024. С. 64–70.
Шмагало Р. Т. Мистецька освіта в Україні середини ХІХ – середини ХХ ст.: структурування, методологія, художні позиції. Львів: Укр. технології, 2005. 528 с. : іл.
Shkolna O., Kapitan L. Ancient Ukrainian Jewelry “Yahnusky” as Memorials of the 17th – the beginning of the 21st Centuries. East European Historical Bulletin. 2023. 29, р. 35–55. doi: 10.24919/2519-058X.29.292944