ВІРТУАЛЬНИЙ ЛАНДШАФТ: РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У СУЧАСНОМУ ЦИФРОВОМУ МИСТЕЦТВІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/uad.2026.3.33Ключові слова:
віртуальний ландшафт, цифрове мистецтво, Україна, VR, AR, 3D-моделювання, національна ідентичність, медіамистецтво, цифрова культураАнотація
У статті представлено комплексний аналіз феномену віртуального просторового картографування як засобу репрезентації українського національного простору в сучасному цифровому мистецтві. Ретельно досліджено механізми, за допомогою яких цифрові інструменти кидають виклик традиційним уявленням про національну територію та відкривають можливості для створення інтерактивних, мультимедійних візуалізацій українського культурного та географічного середовища. Виявлено, що віртуальні топоси несуть не лише естетичну функцію, а й значну соціокультурну роль, тому вони розглядаються як агенти інноваційних форм ідентичності, збереження пам’яті та модифікації взаємодії між суб’єктом та навколишнім середовищем. Використовуючи високотехнологічні технології, такі як віртуальна (VR) та доповнена (AR) реальність, 3D-моделювання та генеративне мистецтво, художники отримують інструментарій для поглибленого дослідження української землі через поєднання природних, історичних та міських елементів. Методологія статті базується на аналізі сучасних цифрових проектів, огляді наукових джерел та результатах експериментальних практик у цифровому мистецтві, які водночас розкривають значний потенціал віртуальних просторових зображень як потужного інструменту для формування національної самоідентичності. Стаття має чіткий міждисциплінарний характер, поєднуючи мистецтвознавчі, культурологічні та технологічні підходи до розуміння репрезентацій цифрового простору. В останній частині зосереджено увагу на стратегічній важливості інтеграції цифрових практик у сучасний український культурний контекст та окреслено перспективи подальших наукових досліджень у галузі віртуального середовища та його естетичного потенціалу
Посилання
Калабура Т. «Цифрова» культура харчування : досвід культурологічного аналізу. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку (напрям культурологія). 2024. № 49. С. 386–393. URL: https://doi.org/10.35619/ucpmk.vi49.886 (дата звернення: 29.12.2025).
Капустін П. Р. Цифрове мистецтво та його вплив на традиційне мистецтво початку XXI століття. Ukrainian Art Discourse. 2024. № 2. С. 61–65. URL: https://doi.org/10.32782/uad.2024.2.7 (дата звернення: 29.12.2025).
Марія Ч. Цифрове мистецтво: дефініції та витоки. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку (напрям культурологія). 2022. № 42. С. 108–113. URL: https://doi.org/10.35619/ucpmk.vi42.565 (дата звернення: 29.12.2025).
Мафтій А.-Л. Концептуальне мистецтво: мистецтво після філософії чи мистецтво як філософія. Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy». 2023. № 47. С. 98–114. URL: https://doi.org/10.24919/2522-4700.47.6 (дата звернення: 29.12.2025).
Совгира Т. І. Цифрові технології в сучасному візуальному мистецтві. Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство». 2020. № 42. С. 65–71. URL: https://doi.org/10.31866/2410-1176.42.2020.207634 (датазвернення: 29.12.2025).
Титаренко Т.М. Пандемічна повсякденність: ландшафти життєтворення. 2020. URL: https://doi.org/10.5281/zenodo.4399662 (дата звернення: 29.12.2025).
Черкес Б. С., Лінда С. М. Архітектура сучасності: остання третина ХХ – початок ХХІ століть : навчальний посібник. 2-ге вид. Львів : Вид-во Львів. політехніки, 2014. 384 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
