НОВІТНІ ПРИЙОМИ ФОРМУВАННЯ ОБРАЗНОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ СТАНКОВІЙ СКУЛЬПТУРІ ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Автор(и)

  • Ігор Іванович Глухенький Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури https://orcid.org/0009-0003-5373-3195

DOI:

https://doi.org/10.32782/uad.2026.2.13

Ключові слова:

станкова скульптура, образність, художній образ, пластична форма, матеріал, фактура, колір, патина, технологічний експеримент, сучасне українське мистецтво

Анотація

Статтю присвячено дослідженню новітніх прийомів формування образності в сучасній українській станковій скульптурі початку ХХІ століття. Актуальність теми зумовлена інтенсивними трансформаціями художньо-пластичної мови скульптури в умовах змін культурних, соціальних і технологічних парадигм сучасності. Сучасна українська станкова скульптура демонструє активне переосмислення традиційних засобів формотворення, розширення виражальних можливостей матеріалу та інтеграцію експериментальних технологій у художню практику. У статті розглянуто специфіку формування художнього образу через взаємодію матеріалу, фактури, кольору та технологічного експерименту як самостійних образотворчих чинників. Проаналізовано процес переходу від класичної монохромної пластики до поліхромних і змішаних матеріально-пластичних рішень, що суттєво впливають на емоційно-смислове наповнення скульптурного образу. Особливу увагу приділено ролі фактури як інструмента просторової виразності, а також кольору й патини, які в сучасній скульптурній практиці набувають значення активних носіїв символічного та психологічного змісту. Визначено, що технологічні інновації, синтез традиційних і новітніх методів формоутворення, використання змішаних матеріалів та експериментальних технік сприяють розширенню меж пластичного мислення митців. Станкова скульптура початку ХХІ століття постає як динамічна система художніх пошуків, у межах якої образність формується на перетині матеріальної структури твору та його концептуально-смислового наповнення. Узагальнено ключові тенденції розвитку сучасної української станкової скульптури, серед яких домінують посилення ролі матеріально-пластичних засобів, символізація форми, ускладнення просторово-композиційних рішень та активне залучення технологічного експерименту. Отримані результати сприяють поглибленню мистецтвознавчого осмислення процесів формування образності в сучасній скульптурній практиці України.

Посилання

Базильчук Л. В., Пічкур М. О. Кераміка і скульптура малих форм : навч.-метод. посібн. Умань : АЛМІ, 2017. 112 с.

Гончарук В. Образ людини в скульптурній пластиці малих форм другої половини ХХ століття: творчі пошуки львівських художників-нонконформістів. Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2021. Вип. 45. С. 124–130. URL: https://visnyk.lnam.edu.ua/system/files/202145/visnyk-lnam-no-45-2021-volodymyr-goncharuk-124-130.pdf

Гончарук В. Пластика малих форм у творчості Тараса Левківа. Актуальні питання гуманітарних наук. 2020. Вип. 34(1). С. 64–70.

Гоцалюк А. Розвиток мистецтва скульптури в Україні (кінець XX – початок XXI століття). Українознавство. 2019. № 1(70). DOI: https://doi.org/10.30840/2413-7065.1(70).2019.164745.

Денисюк О., Тамар’янська О. Володимир Чепелик і його учні: вплив та новаторство. Вісник Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. 2024. № 1. С. 68–73. DOI: https://doi.org/10.32782/naoma-bulletin-2024-1-10.

Івашків Г. Пластика малих форм в інтер’єрі приміщень. Народознавчі зошити. 2015. № 5(125). С. 1099–1120.

Катаєва М. Скульптури з сенсом: у Києві пройшла виставка Василя Татарського. Вечірній Київ. 16 січня 2022. URL: https://vechirniy.kyiv.ua/news/60402/ (дата звернення: 07.03.2026).

Лисенко Л. О. Липовка Віктор Романович. Енциклопедія Сучасної України : електронна версія / редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016 (оновл. 2017). URL: https://esu.com.ua/article-54764 (дата звернення: 07.03.2026).

Лисенко Л. О. Тенденції розвитку сучасної української скульптури. Ювілей НАОМА: мистецький контекст в Україні ХХ століття: традиції та новації мистецтвознавчої діяльності : тези доп. Всеукр. наук. конф., присвяч. 100-річчю заснування Української академії мистецтва, 25–28 квітня 2017 р., Київ. Київ : Фенікс, 2018. С. 165–166.

Михальчук В. В. «Перехрестя епох» у творчості скульптора Василя Корчового. Український мистецтвознавчий дискурс. 2022. Вип. 2. С. 43–50. DOI: https://doi.org/10.32782/uad.2021.2.4.

Міщенко І. І. Скульптура Буковини середини ХХ – початку ХХІ століття: від соціалістичного реалізму до постмодернізму. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2019. № 4. С. 137–140. DOI: https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2019.191355.

Никифоров А. М., Рідний О. М. З історії розвитку харківської школи скульптури. Південноукраїнські мистецькі студії. 2025. № 1. С. 105–110. DOI: https://doi.org/10.24195/artstudies.2025-1.17.

Одрехівський В. В. Українська скульптура XXI століття. Вісник ЛНАМ. 2017. № 31. С. 97–108.

Протас О. Українська скульптура ХХ – початку ХХІ століття. Київ, 2019. 312 с.

Рибалко С. Б. Українська скульптура малих форм у контексті японізму. Культура України. 2016. № 54. С. 342–351.

Романенкова Ю. В. Сила. Рух. Ритм: творчий інструментарій скульптора Сергія Брильова. АРТ-платФОРМА. 2025. Т. 12, № 2. С. 152–168. DOI: https://doi.org/10.51209/platform.2.12.2025.152-168.

Цигикало К. О. Творчі пошуки митців київської школи скульптури кінця 1990-х – 2000-х років. Український мистецтвознавчий дискурс. 2023. Вип. 3. С. 99–106. DOI: https://doi.org/10.32782/uad.2023.3.13.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-04-30

Як цитувати

Глухенький, І. І. (2026). НОВІТНІ ПРИЙОМИ ФОРМУВАННЯ ОБРАЗНОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ СТАНКОВІЙ СКУЛЬПТУРІ ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ. Український мистецтвознавчий дискурс, (2), 123–123. https://doi.org/10.32782/uad.2026.2.13

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають