НОВІТНІ ПРИЙОМИ ФОРМУВАННЯ ОБРАЗНОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ СТАНКОВІЙ СКУЛЬПТУРІ ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню новітніх прийомів формування образності в сучасній українській станковій скульптурі початку ХХІ століття. Актуальність теми зумовлена інтенсивними трансформаціями художньо-пластичної мови скульптури в умовах змін культурних, соціальних і технологічних парадигм сучасності. Сучасна українська станкова скульптура демонструє активне переосмислення традиційних засобів формотворення, розширення виражальних можливостей матеріалу та інтеграцію експериментальних технологій у художню практику. У статті розглянуто специфіку формування художнього образу через взаємодію матеріалу, фактури, кольору та технологічного експерименту як самостійних образотворчих чинників. Проаналізовано процес переходу від класичної монохромної пластики до поліхромних і змішаних матеріально-пластичних рішень, що суттєво впливають на емоційно-смислове наповнення скульптурного образу. Особливу увагу приділено ролі фактури як інструмента просторової виразності, а також кольору й патини, які в сучасній скульптурній практиці набувають значення активних носіїв символічного та психологічного змісту. Визначено, що технологічні інновації, синтез традиційних і новітніх методів формоутворення, використання змішаних матеріалів та експериментальних технік сприяють розширенню меж пластичного мислення митців. Станкова скульптура початку ХХІ століття постає як динамічна система художніх пошуків, у межах якої образність формується на перетині матеріальної структури твору та його концептуально-смислового наповнення. Узагальнено ключові тенденції розвитку сучасної української станкової скульптури, серед яких домінують посилення ролі матеріально-пластичних засобів, символізація форми, ускладнення просторово-композиційних рішень та активне залучення технологічного експерименту. Отримані результати сприяють поглибленню мистецтвознавчого осмислення процесів формування образності в сучасній скульптурній практиці України.