ІСТОРІЯ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА ХХІ СТОЛІТТЯ: ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ТА ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/uad.2025.4.11

Ключові слова:

мистецтвознавство ХХІ століття, рисунок, графіка, композиція, цифрове мистецтво, нейроарт, антропологія мистецтва, український авангард, мета модернізм, міждисциплінарність

Анотація

Стаття присвячена аналізу трансформацій сучасного мистецтвознавства у ХХІ столітті, зумовлених глобалізаційними процесами, цифровізацією культури та міждисциплінарним характером гуманітарного знання. Підкреслено, що класичні категорії образотворчого мистецтва – рисунок, графіка та композиція – у нових соціокультурних і технологічних умовах набувають оновленого змісту та функцій. Вони розглядаються не лише як технічні засоби художньої практики, а як універсальні засоби мислення, символічної комунікації та репрезентації культурної пам’яті. У роботі здійснено аналіз сучасних наукових підходів і концепцій, що визначають новітні тенденції розвитку мистецтвознавчої думки. Зокрема, увагу зосереджено на когнітивно-нейронаукових дослідженнях, які започаткували формування напрямів нейроестетики та нейроарту; антропологічних інтерпретаціях, що розглядають мистецтво як мережу соціальних взаємодій та агентність матеріальних об’єктів; сучасних прочитаннях українського авангарду в деколоніальному ключі; а також концепціях метамодернізму, які пояснюють коливання між модерністською та постмодерністською чутливістю у візуальному мистецтві. Окремо наголошено на українському контексті, де поєднання національних традицій та авангардної спадщини з європейськими та світовими тенденціями утворює унікальний простір для мистецьких пошуків. Визначено, що сучасна мистецтвознавча наука дедалі частіше виходить за межі описового аналізу художніх творів, спрямовуючи увагу на комплексне осмислення мистецьких процесів у широкому культурному, соціальному та технологічному контексті. Зроблено висновок, що розвиток історії мистецтвознавства у ХХІ столітті пов’язаний з необхідністю переосмислення методологічних засад та оновлення понятійного апарату, здатного врахувати виклики цифрової епохи, глобалізаційні зміни та нові форми художньої виразності. Подальші наукові дослідження доцільно орієнтувати на створення інтегрованих моделей аналізу, які б синтезували класичні традиції з новітніми теоретичними та технологічними підходами, що забезпечить глибше розуміння складності й багатовимірності сучасного образотворчого мистецтва.

Посилання

Ясенєв О. П. Тенденції розвитку образотворчого мистецтва в часи незалежності України. Культура і сучасність: альманах. 2021. №1. С. 170–174.

Малежик Ю. Передумови та тенденції розвитку сучасного образотворчого мистецтва (друга половина ХХ – початок ХХІ століття). Український мистецтвознавчий дискурс. 2024. Вип. 6. С. 81–87. DOI https://doi.org/10.32782/uad.2024.6.10

Кулініч Л. О., Гусєва Л. Г., Пунгіна О. А. Синтез виражальних засобів та матеріалів в сучасному образотворчому мистецтві на прикладі викладання живопису, рисунку, композиції. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. 2024. Вип. 214. С. 215–221. DOI: https://doi.org/10.36550/2415-7988-2024-1-214-215-221

Куниця Г. Побудова і рисунок абстрактної форми. 2025. С. 58–63. URL: http://eprints.zu.edu.ua/44301/1/1.pdf

Сітнік І. І, Алтухова А. В. Роль та значення графіки в образотворчому мистецтві. Development of modern science, experience and trends: Proceedings of the III International Scientific and Practical Conference, Boston, October 11–14, 2022. Boston, 2022. PP. 293–294.

Павленко А., Пашукова С., Пшінка Н. Значення композиції в образотворчому мистецтві та її роль у прочитанні художнього твору. Актуальні проблеми сучасного дизайну: збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції (20 квітня 2018 р., м. Київ): у 2-х т. Київ: КНУТД, 2018. Т. 1. С. 98–101.

Барка В. Проблеми синтезу традицій і новаторства в розвитку культури і мистецтва України. Народна творчість та етнографія. 2003. № 4. С. 52–56.

Міронова Т. Визначення поняття «художньої образності» та кола її понятійного апарату в сучасному образотворчому мистецтві. Мистецтвознавство України. 2020. № 20. С. 39–44.

Цугорка О. П. Образотворче мистецтво і можливості новітніх технологій. Культура і сучасність. 2015. Вип. 2. С. 111–118.

Петрів Р. Визначальні чинники формування основних етапів образотворчого мистецтва (аналіз зовнішніх впливів). Актуальнi питання гуманiтарних наук. 2024. Вип. 77. Том 3. С. 61–68.

Чернявський К. В., Чернявська Т. В. Еволюція візуальних образів людини у сучасному цифровому мистецтві. Український мистецтвознавчий дискурс. 2025. Вип. 1. С. 209–217.

Zeki S. Inner Vision: An Exploration of Art and the Brain. Oxford: Oxford University Press, 1999. 320 p.

Ramachandran V. S., Hirstein W. The science of art: A neurological theory of aesthetic experience. Journal of Consciousness Studies. 1999. Vol. 6, № 6–7. P. 15–51.

Freedberg D., Gallese V. Motion, emotion and empathy in esthetic experience. Trends in Cognitive Sciences. 2007. Vol. 11, №5. P. 197–203.

Chatterjee A. The Aesthetic Brain: How We Evolved to Desire Beauty and Enjoy Art. Oxford: Oxford University Press, 2014. 244 p.

Kandel E. The Age of Insight: The Quest to Understand the Unconscious in Art, Mind, and Brain. New York : Random House, 2012. 640 p.

Nadal M., Pearce M. (Eds.). The Oxford Handbook of Empirical Aesthetics. Oxford: Oxford University Press, 2011. 576 p.

Vessel E. A., Starr G. G., Rubin N. The brain on art: intense aesthetic experience activates the default mode network. Frontiers in Human Neuroscience. 2012. Vol. 6. Article 66.

Onians J. Neuroarthistory: From Aristotle and Pliny to Baxandall and Zeki. Yale, 2007.

Gell A. Art and Agency: An Anthropological Theory. Oxford: Clarendon Press, 1998. 271 p.

Morphy H., Perkins M. (Eds.). The Anthropology of Art: A Reader. Oxford: Blackwell, 2006. 512 p.

Ingold T. Making: Anthropology, Archaeology, Art and Architecture. London: Routledge, 2013. 176 p.

Appadurai A. (Ed.). The Social Life of Things: Commodities in Cultural Perspective. Cambridge: Cambridge University Press, 1986. 329 p.

Miller D. (Ed.). Materiality. Durham: Duke University Press, 2005. 240 p.

Горбачов Д. Український авангард 1910–1930-х років. Київ: Мистецтво, 1996. 400 с.

Mudrak M. The New Generation and Artistic Modernism in the Ukraine. Ann Arbor: UMI Research Press, 1986. 312 p.

Філевська Т. Казимир Малевич. Київський період 1928–1930. Київ: Родовід, 2015. 240 с.

Vermeulen T., van den Akker R. Notes on metamodernism. Journal of Aesthetics & Culture. 2010. Vol. 2, № 1. Article 5677.

Vermeulen T., van den Akker R. Metamodernism: Historicity, Affect, and Depth after Postmodernism. London: Rowman & Littlefield, 2017. 272 p.

Turner L. Metamodernist Manifesto. 2011. URL: http://www.metamodernism.org

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-10-10

Як цитувати

Піддубна, О. М., Куниця, Г. В., & Гаврош, О. І. (2025). ІСТОРІЯ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА ХХІ СТОЛІТТЯ: ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ТА ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ. Український мистецтвознавчий дискурс, (4), 106–113. https://doi.org/10.32782/uad.2025.4.11

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають