АНСАМБЛЬ РЕГІСТАНУ В САМАРКАНДІ В КОНТЕКСТІ МІЖКУЛЬТУРНИХ ВЗАЄМОДІЙ ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ, ІРАНУ ТА ВІЗАНТІЙСЬКОГО СВІТУ
Ключові слова:
іконографія, традиція, композиція, образотворче мистецтво, художня культура, стиль, мистецькі технології, архітектура, синтез мистецтвАнотація
Мета статті полягає у ґрунтовному мистецтвознавчому дослідженні архітектурного ансамблю Регістан у Самарканді в Узбекистані як важливого художнього феномену Центральної Азії, що відображає складні процеси міжкультурних взаємодій на прикладі архітектури тимуридської доби пізнього Середньовіччя. Аналіз зосереджено не лише на характеристиці архітектурної структури ансамблю, історії його формування та функціонального призначення, але й на детальному розгляді декоративного оздоблення, орнаментальних систем, колористичних рішень та іконографічних мотивів, що визначають його художню своєрідність. Особливий акцент зроблено на виявленні та осмисленні джерел інспірації, які простежуються у художньому оформленні ансамблю і відображають взаємодію мистецьких традицій Центральної Азії, Ірану та візантійського світу. Основна мета дослідження полягає у з’ясуванні, які художні, культурні та ідеологічні впливи формували образну систему ансамблю Регістану та яким чином ці впливи трансформувалися у його архітектурно-декоративному вирішенні. У цьому контексті важливим є простеження синтезу локальних центральноазійських традицій із іранською художньою спадщиною, зокрема доби сасанідського Ірану, а також виявлення паралелей із декоративними та іконографічними принципами візантійського мистецтва. Розгляд цих впливів дозволяє показати, яким чином художні мотиви, сформовані у різних культурних середовищах, інтегрувалися у єдину художню систему ансамблю та відобразили ширші процеси культурного обміну на перехресті цивілізацій. З-поміж ключових завдань дослідження – аналіз архітектурно-просторової організації ансамблю, визначення особливостей його декоративної програми, виявлення стилістичних і типологічних паралелей із пам’ятками Ірану та Візантійського світу, а також простеження ролі міжкультурних контактів у формуванні його художньої мови. Важливим є також дослідження орнаментальних і епіграфічних композицій, що поєднують геометричні, рослинні та символічні елементи. Окрема увага приділяється аналізу окремих споруд ансамблю, що дозволяє глибше розкрити художню цілісність Регістану та його значення як репрезентативного центру міського простору. Реалізація зазначених завдань сприяє поглибленню уявлень про особливості розвитку мистецтва Центральної Азії та підкреслює роль ансамблю Регістану як важливого осередку культурного синтезу, в якому відображено взаємодію різних художніх традицій середньовічного світу.
Посилання
Дмитренко, Н. В. (2025). Античні та сасанідські впливи у художній стилістиці весільних поясів та натільних ланцюгів Візантійської імперії. АртПлатформа, 12(2), 226–253. https://doi.org/10.51209/platform.2.12.2025.226-253
Дмитренко, Н. В. (2025). Дім Хаджі-аги Бабовича: караїмська спадщина на перетині візантійської та ісламської культур. Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку (напрям культурологія), (51), 106–117. https://doi.org/10.35619/ucpmk.51.1031
Behrens-Abouseif, D. (1989). Islamic architecture in Cairo: An introduction. Brill. 200 p.
Blair, S., & Bloom, J. (1994). The art and architecture of Islam 1250–1800. Yale University Press. 448 p.
Brend, B. (1991). Islamic art. British Museum Press. 216 p.
Canby, S. R. (1999). The golden age of Persian art 1501–1722. British Museum Press. 240 p.
Carboni, S. (2001). Glass from Islamic lands: The Al-Sabah collection. Thames & Hudson. 384 p.
Cutler, A. (1994). The hand of the master: Craftsmanship, ivory, and society in Byzantium (9th–11th centuries). Princeton University Press. 320 p.
Dmytrenko, N. (2025). The image of the Kay Kavus in the works of decorative and applied art of Byzantium and Iran. Anastasis. Research in Medieval Culture and Art, 12(1), 9–27. https://doi.org/10.35218/armca.2025.1.01
Ettinghausen, R., Grabar, O., & Jenkins-Madina, M. (2001). Islamic art and architecture 650–1250. Yale University Press. 344 p.
Flood, F. B. (2009). Objects of translation: Material culture and medieval “Hindu-Muslim” encounter. Princeton University Press. 384 p.
Golombek, L., & Subtelny, M. (Eds.). (1992). Timurid art and culture: Iran and Central Asia in the fifteenth century. Brill. 350 p.
Grabar, O. (1987). The formation of Islamic art. Yale University Press. 357 p.
Hillenbrand, R. (1994). Islamic architecture: Form, function and meaning. Edinburgh University Press. 645 p.
Komaroff, L., & Carboni, S. (Eds.). (2002). The legacy of Genghis Khan: Courtly art and culture in Western Asia, 1256–1353. Metropolitan Museum of Art. 288 p.
Mango, C. (1976). Byzantine architecture. Harry N. Abrams. 400 p.
Necipoğlu, G. (1995). The Topkapi scroll: Geometry and ornament in Islamic architecture. Getty Center. 416 p.
O’Kane, B. (1987). Timurid architecture in Khurasan. Mazda Publishers. 280 p.
Roxburgh, D. J. (2005). The Persian album, 1400–1600: From dispersal to collection. Yale University Press. 392 p.
Sims, E. (2002). Peerless images: Persian painting and its sources. Yale University Press. 288 p.
Soucek, P. (1996). Timurid architecture. In J. Turner (Ed.), The dictionary of art. Macmillan.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
