ВІД ХУДОЖНІХ МАНІФЕСТІВ ДО ДИЗАЙН-БРИФІВ: ЕВОЛЮЦІЯ ПРОЄКТНОГО МИСЛЕННЯ ТА ПРОЄКТНОЇ МОВИ

Анотація

Дослідження спрямоване на осмислення історико-теоретичної еволюції від художнього маніфесту до дизайн-брифу та на виявлення того, як у цій трансформації складалися сучасні форми проєктного мислення і проєктної мови. У роботі використано історико-порівняльний підхід та аналіз міжнародних наукових джерел, що дає змогу розглядати маніфест, дизайн-програму, корпоративний регламент і дизайн-бриф не як ізольовані форми професійного висловлювання, а як взаємопов’язані етапи розвитку проєктної культури. Теоретичну основу становлять праці з історії дизайну, теорії дизайн-мислення, досліджень корпоративної візуальної ідентичності та проєктного брифування.
У статті простежено послідовну історичну лінію, у межах якої рух Мистецтв і Ремесел заклав етико-естетичну модель проєктного мислення, Баухауз поєднав художню декларацію, педагогічну програму та виробничу орієнтацію, Ульмська школа перевела проєктування у площину методологічно організованого процесу, а повоєнна корпоративна айдентика трансформувала дизайн-програму в систему регламентованої візуальної мови. Показано, що в другій половині ХХ століття ідеологічно насичені маніфестні моделі поступово поступилися місцем більш операційним формам організації дизайнерської діяльності, у яких цінності та наміри фіксуються у вигляді програм, стандартів, посібників із фірмового стилю та брифів. Окрему увагу приділено сучасному дизайн-мисленню, UX- і сервіс-дизайну, де бриф розглядається як інструмент формулювання цілей, обмежень, контексту, потреб користувача та критеріїв успіху.
Узагальнення результатів дало змогу довести, що перехід від художнього маніфесту до дизайн-брифу був не лише зміною термінології, а й відображав глибшу трансформацію самої логіки проєктування. У цьому процесі проєктна мова еволюціонувала від ідеологічно й естетично насиченого висловлювання до структурованого інструменту постановки завдання, координації дій і відтворення дизайнерських рішень. Практична цінність дослідження полягає в тому, що воно уточнює історичні витоки сучасних методів проєктування та може бути використане в теорії дизайну, дизайн-освіті й дослідженнях візуальної комунікації.