ОБРАЗ ЖІНОЧОЇ ПОСТАТІ В САДОВО-ПАРКОВІЙ СКУЛЬПТУРІ

Анотація

В статті досліджено сучасну скульптуру в садово-парковому просторі на прикладі робіт Адріана Балога: «Мавка», «Вечір», «Дощ», що характеризує певні періоди творчості майстра. Простежені особливості формування власного стилю автора. Надано мистецтвознавчу критику зазначеним творам. Висвітлено розвиток і трансформації фігуративної садово-паркової скульптури у зображенні образа жінки. Методи дослідження: мистецтвознавчий – охарактеризовано твори з точки зору символізму, композиційних і технічних рішень, форми та пластики, поєднання стилістики, запозичення декоративних елементів, української міфології та літератури, систематичний – встановлено широкий контекст місця робіт скульптора в парковому оснащені, як частини цілісної системи взаємопов'язаних елементів, аналітичний – порушено тему комплексного та детального дослідження трьох екземплярів, розподілення їх на умовні частини скульптури з метою всебічного аналізу: поєднання художнього стилю й наповнення через елементи, символіку, пластику, фактуру матеріалу, стилістичних авторських прийомів, метод синтезу – доведено важливість творів у формуванні історії розвитку й трансформації, як частини садово-паркової системи, метод контекстуального аналізу – виявлено важливу складову художньо-скульптурних аспектів теми образа жінки в синтезі з концептуальними ідеями в творах, а саме канонічних образів класичного мистецтва із сучасними композиційним трактуванням через технічну мову образотворчого мистецтва, запозичення символізму рослинних елементів. Наукова новизна полягає: у комплексному дослідженні робіт Адріана Балога, їх тематичного навантаження й різновиду скульптури, у порушені теми жіночого фігуративу в садово-парковій скульптурі, у доведені проблематики відсутності рецензійного аналізу образно-пластичних рішень в творах сучасних митців. Висновки: Образ жінки в мистецтві займає особливе місце, а в скульптурі є одним із перших. Ця тема залишається актуальною на сьогоднішній день і невичерпною для дослідження з точки зору скульптури та мистецтвознавства. Майстри запозичують її з історії мистецтва звертаючи увагу на класичні форми від античності до трансформованих форм в неомодернізмі. Окреслені тенденції та особливості трактування жіночого образу, які були розроблені й сформовані сучасними художниками дозволи нам перейти до узагальнення відповідних висновків. Важливо зауважити, що аналіз авторських підходів до інтерпретації жіночності надав змогу розширення меж дослідження. Тема нашої статті є підґрунтям для подальшого мистецтвознавчого аналізу не тільки у творчості українського скульптора Адріана Балога, а й в дослідженні робіт сучасних майстрів, що працюють над скульптурами для оснащення садово-паркового простору.