КОНЦЕПТУАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО ЯК ФЕНОМЕН СУЧАСНОГО ОБРАЗОТВОРЧОГО ПРОСТОРУ: ФІЛОСОФІЯ І ВІЗУАЛЬНА МОВА
DOI:
https://doi.org/10.32782/uad.2025.5.28Ключові слова:
концептуальне мистецтво, філософія мистецтва, візуальна мова, ідея, образотворчий простір, постструктуралізм, сучасне мистецтвоАнотація
Метою статті є аналіз концептуального мистецтва як явища сучасного образотворчого простору, у якому взаємодіють філософські, естетичні та соціокультурні чинники формування художнього мислення. У дослідженні розкрито, що ключовою ознакою концептуального мистецтва є пріоритет ідеї над матеріальною формою, відмова від традиційного естетизму й орієнтація на інтелектуальне осмислення мистецтва. Автор звертається до філософських підвалин цього напряму, зокрема до постструктуралізму, феноменології, семіотики, аналізуючи мистецтво як мову знаків і значень. Розглянуто етапи розвитку концептуальної парадигми – від ready-made Марселя Дюшана та інструкцій Сола Левітта до мультимедійних інсталяцій і цифрових практик XXI століття. Акцент зроблено на зміні ролі художника, який виступає не лише творцем об’єкта, а й ініціатором інтелектуального діалогу між глядачем і концептом. Особлива увага приділена українському контексту, у якому концептуальне мистецтво стає засобом культурної рефлексії та критики соціальних процесів. Визначено, що візуальна мова концептуального мистецтва є гнучкою системою, що об’єднує текст, об’єкт, простір і технологію в єдиний семантичний простір. Вона виявляє глибинні зміни у способах художнього мислення сучасності та сприяє формуванню нової моделі взаємодії між ідеєю, образом і соціальною реальністю. Концептуальне мистецтво розглядається як чинник інтелектуалізації візуальної культури, що трансформує межі образотворчості у добу глобалізації та цифрових технологій.
Посилання
Авер’янова Н. Мистецтво і концепт: нові виміри візуального мислення. Образотворче мистецтво. 2020. № 3. С. 35–42.
Андрущенко В. С. Сучасне мистецтво: філософські орієнтири та художні практики. Київ : НаУКМА, 2021. 224 с.
Балашова Т. Постструктуралізм і мистецтво: семіотика образу. Харків : ХДАДМ, 2019. 168 с.
Брильов С. В., Кузьмічова В. С., Колесников В. В. Образотворче мистецтво та дизайн в епоху діджиталізації: тренди, виклики. Науковий альманах «АРТ-платФОРМА». 2024. Вип. 2(10). С. 228–241. DOI: https://doi.org/10.51209/platform.2.10.2024.228-241.
Соловойов О. Філософія сучасного мистецтва: між естетикою і постметафізикою. Київ : КНУ ім. Т. Шевченка, 2020. 212 с.
Тихонова І. Візуальні комунікації в культурі постмодерну. Одеса : Астропринт, 2018. 184 с.
Barthes R. Image, Music, Text. – London : Fontana Press, 1977. – 158 p.
Bourriaud N. Relational Aesthetics. Dijon : Les Presses du Réel, 1998. 110 p.
Danto A. C. After the End of Art: Contemporary Art and the Pale of History. Princeton : Princeton University Press, 1997. 232 p.
Kosuth J. Art After Philosophy and After. Cambridge, MA : MIT Press, 1991. 175 p.
LeWitt S. Paragraphs on Conceptual Art (1967). Artforum. Vol. 5, No. 10. P. 79–83.
Lippard L. Six Years: The Dematerialization of the Art Object from 1966 to 1972. New York : Praeger, 1973. 272 p.
Osborne P. Conceptual Art. London : Phaidon Press, 2002. 272 p.
Welsch W. Ästhetisches Denken. Stuttgart : Reclam, 1996. 358 s.
Ziółkowski J. The Idea and the Object: Philosophical Roots of Conceptual Art // Journal of Aesthetics and Art Theory. 2021. Vol. 79(4). P. 512–528. DOI: 10.1111/jaac.1278.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

