НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ-ЗАПОВІДНИК УКРАЇНСЬКОГО ГОНЧАРСТВА: ВІД РЕМЕСЛА ДО ХУДОЖНЬОЇ ФОРМИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/uad.2025.5.18

Ключові слова:

опішнянська кераміка, гончарство, художня школа, музей, традиції, культурна спадщина

Анотація

Опішнянська кераміка є одним із найяскравіших феноменів українського народного мистецтва, що сформувався на основі багатовікових ремісничих традицій і перетворився на визнану художню школу. Її розвиток пройшов складний шлях – від локального ремесла та кустарного виробництва до становлення мистецького осередку національного масштабу. Саме в Опішні, що на Полтавщині, зосередився неповторний досвід гончарства, втілений у формотворенні, орнаментації, символіці й технологічних особливостях місцевих майстрів. Важливим етапом інституціоналізації гончарства стало створення Національного музею-заповідника українського гончарства – потужного культурного центру, який поєднує музейну, науково-дослідну, освітню та видавничу діяльність. У структурі установи функціонують художні та меморіальні садиби знаних гончарів, музей родини Кричевських, бібліотека, архів і фонди, що забезпечують збирання, збереження й популяризацію матеріальної та нематеріальної спадщини українського гончарства. Значну увагу приділено документуванню творчості сучасних керамістів, зокрема тих, хто поєднує традиційні техніки з новітніми художніми підходами. Метою статті є висвітлення еволюції опішнянського гончарства в контексті національної культурної спадщини та аналіз ролі музею-заповідника як інституції, що забезпечує збереження й трансляцію традиції. У дослідженні окреслено ключові напрями діяльності музею та його вплив на формування культурного простору сучасної України. Особливу увагу приділено взаємодії народних майстрів і професійних художників, що сприяє інноваційним трансформаціям традиційної кераміки. Опішня сьогодні – це не лише територія пам’яті, а й активний творчий простір, де традиція продовжує жити, надихаючи нові покоління митців і споживачів культури. Таким чином, Національний музей-заповідник українського гончарства виступає ключовим чинником збереження автентичності, розвитку наукових досліджень і популяризації українського гончарства у світовому культурному просторі.

Посилання

Білокінь С. Гончарство на Полтавщині: історико-культурний нарис. Полтава : Полтавський літератор, 2009. 184 с.

Коваленко О. Гончарство Полтави XVIII століття. Полтава : АСМІ, 2010. 212 с.

Ликова О. Музейна збірка кераміки Михайла Китриша як ілюстрація гончарних традицій Опішного 1970-х–2010-х років. Українська керамологія. 2019. № 5. С. 55–64.

Ликова О. Музеєфікація приватної збірки родини Китришів як спосіб збереження гончарної спадщини майстра. Керамологічний вісник. 2020. № 8. С. 112–119.

Метка Л. Гончарство Опішного в іменах його майстрів. Опішня : Українське науково-дослідне інститут керамології, 2017. 276 с.

Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному: офіційний сайт. URL: https://opishne-museum.gov.ua (дата звернення: 10.10.2025).

Овчаренко Л. Гончарне шкільництво як визначальний фактор творчого розвитку українського традиційного гончарства (1894–1941): дис. ... канд. мистецтвознавства. Харків, 2012. 196 с.

Овчаренко Л. Передумови відкриття, діяльність та значення Опішнянського гончарного навчально-показового пункту (1912–1923). Українська керамологія. 2014. № 2. С. 89–97.

Пошивайло О. Опішнянська кераміка: історія, художні особливості, династії майстрів. Полтава : Вид-во «Полтавський літератор», 2005. 320 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-11-28

Як цитувати

Плоха, О. В. (2025). НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ-ЗАПОВІДНИК УКРАЇНСЬКОГО ГОНЧАРСТВА: ВІД РЕМЕСЛА ДО ХУДОЖНЬОЇ ФОРМИ. Український мистецтвознавчий дискурс, (5), 156–160. https://doi.org/10.32782/uad.2025.5.18