МЕТОДИ ВІДОБРАЖЕННЯ ТІЛЕСНОСТІ У ВИКЛАДАННІ ЖИВОПИСУ В НАОМА

Анотація

У статті розглянуто методи відображення тілесності у процесі викладання живопису в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. Досліджено зміни у сприйнятті поняття «тілесності» в сучасному мистецтві та окреслено необхідність оновлення навчальних методик академічного рисунку й живопису. На основі аналізу української мистецької традиції – від спадщини викладачів Української Академії мистецтв М. Бойчука, Ф. Кричевського та О. Богомазова до сучасних педагогічних практик – обґрунтовано можливості поєднання академічної школи з новітніми підходами до зображення людини. Доведено, що традиційне розуміння рисунку як засобу реалістичного відтворення форми має бути доповнене підходами, які враховують символічні, емоційні й культурні аспекти. Запропоновано авторський спецкурс, у якому розроблено систему практичних і теоретичних завдань, що поєднують акадмічниу, аналітичний та концептуальний підходи до відображення тілесності. Програма спецкурсу передбачає роботу з тілесним образом через історичні паралелі та концепції – від архаїчного тотемізму та античного створення канону до експресивності модернізму й фрагментарності постмодерну. Особливу увагу приділено проблемам дистанційного навчання, необхідності критичного перегляду пострадянської академічної моделі освіти, поєднанню теоретичних знань із практикою академічного натурного рисунку й живопису та формуванню здатності студентів інтерпретувати тіло як художній образ, а не лише об’єкт спостереження і реалістичного відображення. Результатом запропонованого підходу є формування у студентів цілісного розуміння тілесності як пластичної, концептуальної та емоційної категорії, що поєднує академічну майстерність із сучасним художнім мисленням. Такий інтегрований метод сприяє розвитку індивідуальної художньої мови, критичного сприйняття культурних контекстів і підготовці молодих митців до роботи в багатовимірному просторі сучасного мистецтва.