ПАРТИСИПАТИВНЕ МИСТЕЦТВО ТА ІНСТИТУЦІЙНА КРИТИКА: ТОЧКИ ПЕРЕТИНУ ТА ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ
DOI:
https://doi.org/10.32782/uad.2025.4.14Ключові слова:
сучасне мистецтво, інституційна критика, концептуальне мистецтво, абстрактне мистецтво, безпредметне мистецтво, партисипативне мистецтво, Ханс Хааке, Андреа ФрейзерАнотація
Метою дослідження є аналіз взаємозв'язків практик партисипативного мистецтва та інституційної критики, а також порівняння методів та способів взаємодії двох напрямків в роботах художників Ханса Хааке, Андреа Фрейзер та Рікріта Тіраванії. У статті використані історичний, компаративістський, аналітично-описовий, та метод узагальнення для виокремлення основних рис партисипативного мистецтва і інституційної критики, та окреслення форм їх поєднання в конкретних мистецьких творах. Завдяки аналізу теоретичних праць Бенджаміна Бухло, Клер Бішоп, Ніколя Бурріо, Алана Капро та Гранта Кестера, у статті розглянуті історичні передумови виникнення партисипативного мистецтва та інституційної критики, а також проаналізовані різні підходи до аналізу і історичної оцінки даних мистецьких практик. Було обґрунтовано, що аналіз відмінностей та спільностей інституційної критики та партисипативного мистецтва доцільно проводити кейс-методом, аби виявити діалог між двома практиками, оцінити два явища за масштабністю та змістом, та вказати на контекст їх здійснення та відтворення. На прикладах аналізу робіт Ханса Хааке, Андреа Фрейзер та Рікріта Тіраванії встановлено, що партисипативний підхід в мистецтві може використовуватися практиками інституційної критики для конфронтаційного та викривального способу демонстрації прихованих політичних та економічних механізмів діяльності інституцій, або ж набувати дискурсивного характеру та стверджувати соціальні взаємодії в рамках виставкового простору. З'ясовано, що партисипативний підхід в інституційній критиці може набувати форми інсталяції, перформансу або хепенінгу. Дослідження дає перспективи та теоретичне підґрунтя для подальшого аналізу перетину партисипативних практик з інституційною критикою в діяльностях таких українських мистецьких колективах як група Р.Е.П., група SOSka або ж “Відкритої групи”.
Посилання
Kaprow A. Notes on the Elimination of the Audience. Participation. Documents of contemporary art. Cambridge, MA: Whitechapel and The MIT Press, 2006. P. 102–104.
Bourriaud N. Relational Aesthetics. Dijon: Les presses du réel, 2002. 40 p.
Kester G. Dialogical Aesthetics:A Critical Framework for Littoral Art, 1999/2000. URL: https://www.variant.org.uk/9texts/KesterSupplement.html (дата звернення: 23.08.2025).
Bishop C. Artificial Hells: Participatory Art and the Politics of Spectatorship. London: Verso, 2012, 383 p.
Buchloh B. H. D. Conceptual Art 1962–1969: From the Aesthetic of Administration to the Critique of Institutions. October. Vol. 55. 1990. P. 105–143. https://doi.org/10.2307/778941 (дата звернення: 23.08.2025).
Ramsden,= M. On Practice / ed. Alberro, A. and Stimson, B. Institutional Critique – An Anthology of Artists’ Writings. Cambridge, Massachusetts: The MIT Press, 2009. P. 170–205
Fraser A. Museum Highlights: A Gallery Talk. October. Vol. 57. 1991. P. 104–122. https://doi.org/10.2307/778874 (дата звернення: 23.08.2025).
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.