КИТАЙСЬКИЙ НАТЮРМОРТ У НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ: ІСТОРІОГРАФІЯ, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ

Анотація

Мета статті полягає у висвітленні основних підходів до вивчення китайського натюрморту, виявленні лакун у його науковому опрацюванні та окресленні перспектив подальшого дослідження жанру. Проаналізовано ключові наукові здобутки, опубліковані китайською, українською, англійською та французькою мовами; систематизовано корпус праць, присвячених проблематиці натюрморту або дотичних до неї. Особлива увага приділена визначенню методологічних підходів до дослідження жанру та виявленню аспектів, що залишаються недостатньо висвітленими у сучасній мистецтвознавчій науці. Підкреслено, що, попри відсутність у традиційній історії мистецтва династичного Китаю терміну, близького до західного «натюрморт», у XXI ст. він поступово набуває поширення та застосовується для характеристики певних предметних комплексів у китайському живописі. Дослідники виділяють кілька основних моделей натюрморту, зокрема «квіти у вазі», «натюрморт ученого», «антикварний натюрморт», пов’язані з ритуальними, соціокультурними та побутовими практиками династичного Китаю. Встановлено, що шляхи розвитку натюрморту у ХХ ст. досліджені фрагментарно, здебільшого через творчість окремих митців, при цьому недостатньо вивчені періоди ранньої модернізації китайського живопису та взаємодії з європейськими художніми течіями. Особливо проблемним залишається питання сприйняття та адаптації західних концепцій натюрморту з урахуванням зворотного впливу китайського мистецтва, що відображає складність процесів художніх запозичень та їх синтезу. У роботі використано систематизацію, історико-хронологічний аналіз, компаративний підхід та контент-аналіз. Наукова новизна полягає у розбудові історіографії китайського натюрморту з урахуванням сучасних досліджень, що дозволяє виділити як розв’язані, так і недостатньо вивчені питання та окреслити напрями подальших досліджень. Отримані результати сприяють глибшому розумінню ролі китайського натюрморту в художньому процесі, взаємодії культур Сходу та Заходу та підкреслюють актуальність комплексного дослідження жанру в національному та міжнародному мистецтвознавчому дискурсі.