ВІЗУАЛЬНА АРХЕОЛОГІЯ ЛІТЕРИ: РЕКОНСТРУКЦІЯ ІСТОРИЧНИХ ФОРМ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ШРИФТОВОМУ ДИЗАЙНІ

Анотація

Метою статті є дослідження еволюції літерних форм та виявлення взаємозв’язків між архаїчними зразками писемності та сучасними інтерпретаціями українських дизайнерів-шрифторобів. В контексті пропонованого дослідження «візуальна археологія» передбачає розгляд символу літери як багатошарового графічного знаку, у якому відтворено історичні, культурні та технологічні етапи, де кожен шрифтовий символ є результатом тривалого процесу трансформацій, від зміни інструменту письма, матеріалів, стилістики до функціональних вимог. У статті розглянуто розвиток та становлення писемності на українських землях. Охарактеризовано основні етапи розвитку українських писемних традицій на прикладі почерків уставу, напівуставу, в’язі, скоропису та першодрукованих зразках. Досліджено синтез архаїчних графічних форм із сучасними дизайнерськими підходами. Зокрема, на прикладах шрифтових гарнітур Dukat, Klynok, шрифтів Palitura, Hryvnia та Zahar оглянуто збереження традиційних ознак, які зазнали видозмін та були осучаснені завдяки новаторському переосмисленню. Здійснено порівняння усталених літерних конструкцій із формами їх авторських інтерпретацій, модернізованими сучасними шрифторобами. Визначено, що в умовах цифровізації зростає попит на використання гарнітур із національними ознаками. Окреслено перспективи створення шрифтових рішень на базі нативних елементів культурного спадку України в умовах цифровізації. Доведено що звернення до історичних літерних форм як до основи сучасного шрифтового проєктування сприяє створенню шрифтів із виразною культурною і національною ідентичністю, тим самим забезпечуючи збереження і популяризацію культурної спадщини України. Подальші дослідження візуальної археології української літери є необхідними для глибшого розуміння особливостей кирилиці та створення проєктів, що наслідуватимуть культурний спадок України та враховуватимуть адаптивність історичних шрифтових форм у цифровому середовищі.