ДЖЕРЕЛА ІНСПІРАЦІЙ МАВРИТАНСЬКОГО СТИЛЮ В ЄВРОПІ ВІД СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ДО ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Анотація

Мета статті – розкрити витоки, особливості ґенези, етапи еволюції мавританської архітектури в Європі, а також представити її художньо-образні, функціональні, композиційні особливості. Окрему увагу приділено «вишиваній кладці» античної забудови Балкан, насамперед Болгарії, скляних і керамічних прикрасах стилю «Мудехар», густій ліпнині стилів Мануеліно і Платереско Португалії та Іспанії, рельєфах фасадів «готсько-сарацинського» стилю, а також алебастрових і ганчевих декорах стилю «Альгамбра». Акцентовано увагу на поширенні рис мавританської архітектури в різних типах споруд: у мечетях, синагогах, католицьких храмах, кенасах, а також в ансамблях театрів, шкіл, лікарень й інших типах світських споруд України, Грузії, Угорщини, Боснії та Герцеговини, Румунії, Литви, Хорватії, Сербії, Італії. Наголошено на поширенні моди на риси іспано-мавританського (андалуського) стилю в країнах Європи у кілька етапів з відповідними рисами зодчества, з урахуванням потреб різних громад (православних, мусульманських, караїмських, юдейських, католицьких і змішаних (громадська забудова). Інструментарій дослідження охоплює хронологічний принцип, мистецтвознавчого й архітектурознавчий підходи, онтологічний, герменевтичний, аксіологічний, історико-генетичний, порівняльно-історичний, крос-культурний, соціокультурний, формально-стилістичний, типологічний і метод мистецтвознавчого аналізу. Серед ключових завдань дослідження –простежити розповсюдження моди на будівництво архітектурних споруд різних за функцією, окреслити риси зодчества у межах мавританської стилістики для богослужбових і цивільних потреб. Акцентовано на характеристиках регіональних різновидів забудови у межах різних часових проміжків від часів Середньовіччя до Новітнього часу та наголошено на поширенні елементів стилю на землях Болгарії, Туреччини, Хорватії, Румунії, Угорщини, України, Грузії, Боснії та Герцеговини, Литви, Італії, Сербії.