УКРАЇНСЬКИЙ АРТТЕКСТИЛЬ У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ІНТЕР’ЄРУ

Анотація

Метою статті є окреслення, дослідження сегменту художнього текстилю як засобу візуальної ідентифікації в дизайні інтер’єру. Задана тема розглянута в контексті історіографічних аспектів появи нового бачення ролі художників та переосмислення народної етно творчості першої чверті ХХ століття, які були дотичні практично до усіх напрямків функціонального мистецтва. Чимало модерністів звертаються до самовираження поза вузьким художньо-ремісничим вектором. Вони експериментують, зокрема дуже успішно із текстилем. Імениті художники, архітектори створюють чудові та складні орнаментальні патерни, трансформують та переосмислюють етнокультуру та зі смаком її пропонують сучасникові. В цьому контексті акцентовано на використанні потенціалу авторського підходу для створення стилістичного артекстилю з ознаками української ідентичності. Рукотворний текстиль в історіографічному зрізі української культури опорядження інтер’єрів завжди відігравав важливу роль. Аналітичні дослідження текстильного ремесла в Україні демонструють два основні вектори розвитку: побутово-функціональний та художньо-декоративний. У процесі трансформації в сучасному середовищі він пережив етапи піднесення, спрощення, а подекуди – й часткового зникнення з щоденного вжитку.Сьогодні арттекстиль у дизайні інтер’єру виконує не лише естетичну функцію, а й стає вагомим візуальним ідентифікатором простору. Завдяки поєднанню фактур, кольорів, ручних і машинних технік, а також символічних образів, текстиль здатен формувати емоційне тло, відображати ідею та характер середовища. Арттекстиль взаємодіє з архітектонікою простору, підсилює його смислове навантаження й персоналізує інтер’єр.