АКЦИДЕНТНИЙ ШРИФТ ЯК СИМВОЛ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/uad.2025.2.4Ключові слова:
шрифт, дизайн, акциденція, типографіка, візуалізація, стилістика, культура, національна ідентичністьАнотація
У статті розглядається роль акцидентного шрифту у формуванні національної ідентичності, його історичне походження, еволюція функцій, а також практики використання в дизайні. Досліджується національна ідентичність у шрифтовому дизайні через стилізацію, символізм та контекст, що дозволяє створювати візуальні акценти, які несуть повідомлення про культуру, мову, традиції. Особлива увага приділяється українському контексту, зокрема тому, як акцидентна типографіка відображає культурну спадщину, традиції та сучасні наративи. зокрема шрифтам, які поєднують сучасні графічні рішення з традиційними елементами. Дослідження спрямоване на аналіз формотворчих, стилістичних та семіотичних особливостей акцидентної типографіки, що формує візуальну унікальність, пов’язану з історичним, етнокультурним та мовним підґрунтям. Метою дослідження є виявлення механізмів, за допомогою яких акцидентні шрифти не лише формують візуальні акценти, а й стають носіями культурних, етнічних і мовних смислів, що дозволяє конструювати національну ідентичність у глобалізованому середовищі. Новизна статті полягає в комплексному розгляді історичних витоків, стилістичних та семіотичних аспектів акцидентної типографіки, з акцентом на її роль у зміцненні культурної пам’яті, візуальної впізнаваності та етнодизайну. Досліджуються, українські акцидентні шрифти, графеми яких ґрунтуються на стародавніх рукописах, фольклорі, вишиванках та етнодизайні та те, як сучасні українські дизайнери інтегрують у шрифтові рішення елементи стародавніх рукописів, кириличних орнаментів, мотивів вишивки та фольклорних образів, створюючи сучасні акцидентні шрифти, що поєднують традицію з інноваціями. Проаналізовано практики використання акцидентних шрифтів у логотипах, айдентиці, плакатах, оформленні подій, що зміцнюють культурні наративи, формують стійку візуальну систему та слугують маркерами культурної приналежності. Застосування таких шрифтів у логотипах, назвах подій чи афішах посилює візуальну впізнаваність та формує цілісну культурну систему. Доведено, що акцидентна типографіка є не лише естетичним, а й соціокультурним явищем, здатним бути посередником між минулим і сучасністю, сприяти культурній резистентності й активному конструюванню національної унікальності. Стаття підкреслює значення шрифтового дизайну як інструменту самовираження при формуванні сучасної візуальної культури.
Посилання
Бондаренко К. О. Основи графічного дизайну. Київ : Ліра-К, 2018. 240 с.
Bringhurst R. Основи стилю в типографіці / Р. Брінггерст; пер. з англ. О. Сидор. Київ : Основи, 2016. 392 с.
Горбачов Д. О. Український авангард 1910–1930 років. – Київ : Мистецтво, 1996. 400 с
Зворський С. М. Типографіка та візуальні комунікації. Львів : Видавництво ЛНУ імені Івана Франка, 2021. 196 с.
Кузнєцова Н. П. Шрифт як форма культурної репрезентації: традиції та новації. Мистецтвознавчі студії. 2021. № 5. С. 85–92.
Лисенко О. В. Українська візуальна ідентичність: формотворчі принципи графічного дизайну. Київ: НАОМА, 2017. 196 с.
Паламарчук М. Ідентичність у шрифтовому дизайні: проблеми та перспективи. Дизайн і мистецтво. 2022. № 2.
Плахотнюк Т. М. Візуальний наратив у культурній комунікації: типографіка та ідентичність. Вісник КНУКіМ. Серія: Мистецтвознавство. 2022. Вип. 46. С. 41–49.
Романько С. Шрифт як один з інструментів візуальних комунікацій у графічному дизайні. Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2019. № 77. С. 112–120. DOI: 10.30839/2072–7941.2019.189236
Чернова І. В. Семіотика шрифту як носія візуального повідомлення. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. 2020. № 3. С. 58–65.
Штонда В. М. Національний стиль в українській графіці: пошуки, здобутки, перспективи. Мистецтвознавчі записки. 2019. № 35. С. 112–118.