ГІБРИДИЗАЦІЯ ЖІНОЧИХ АРХЕТИПІВ У ПРОСТОРІ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ВОЄННОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ЯК ФОРМА ВІЗУАЛЬНОГО М’ЯКОГО СПРОТИВУ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню архетипічної репрезентації жіночих образів у сучасній українській воєнній візуальній культурі. Метою дослідження є виявлення домінантних архетипів, механізмів їх гібридизації та семантичних трансформацій у візуальних образах, присвячених містам України в контексті повномасштабної війни. Теоретичною основою роботи слугує аналітична психологія К. Юнга, адаптована до методів візуального та іконографічного аналізу. У межах дослідження розроблено авторську багаторівневу систему архетипічного кодування, що включає базові архетипи – Велика Мати, Кора (Діва), Амазонка та Аніма – а також їх гібридні комбінації, типи трансформації та просторовий контекст. Запропонована методологічна рамка дозволяє здійснювати якісний аналіз візуального матеріалу через кодифікацію домінантного, вторинного та додаткових архетипічних компонентів. Гібридизайція архетипів була досліджена на прикладі серії «Жіночі обличчя війни» Н. Лещенко. Результати дослідження засвідчили домінування гібридних категорій, зокрема архетипу AN (інтроспективна воїнка), що репрезентує новий культурний тип жіночої суб’єктності, у якому поєднуються бойова дія, індивідуальність та внутрішня рефлексія. Значну увагу приділено категоріям MA (мати-воїнка) як символу національного захисту, KA як репрезентації пережитої травми та набутої агентності, MN як носію культурної пам’яті та історичної тяглості, а також KN як візуалізації травмованої невинності. Встановлено, що в умовах війни архетипічні образи часто виходять за межі бінарної моделі та демонструють гібридизацію з посиленим впливом архетипу Амазонки. Наукова новизна дослідження полягає у створенні авторської методики архетипічного кодування для аналізу воєнної візуальної культури та виявленні нових моделей жіночої ідентичності, що формуються в українському культурному просторі в умовах війни.