ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ПРОСТІР ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ КРИВОРІЗЬКОГО МИСТЕЦЬКОГО ОСЕРЕДКУ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню впливу індустріального середовища на формування художньої мови та регіональної ідентичності криворізьких митців др. пол. ХХ – поч. ХХІ ст. Актуальність зумовлена недостатнім рівнем опрацювання індустріальної тематики у вітчизняному мистецтвознавстві, а також фрагментарністю наукових розвідок, присвячених художнім процесам в промислових регіонах України. У роботі наголошено, що тривале ідеологічне нашарування в радянський період, зумовлене домінуванням соціалістичного реалізму, істотно ускладнило об’єктивне наукове осмислення зазначеної тематики як самостійного художнього феномену. Також проаналізовано стан наукової вивченості проблематики, з’ясовано причини обмеженої уваги дослідників до визначеної теми та окреслено коло наукових праць, у яких промислова тематика розглядається лише побіжно, без належного мистецтвознавчого аналізу. Особливу увагу приділено специфіці мистецького розвитку Кривого Рогу – міста, формування якого було безпосередньо пов’язане з процесами індустріалізації, що зумовило глибоку трансформацію природного та міського ландшафту і, як наслідок, визначило характер художніх практик локальних митців. На основі аналізу творчого доробку художників старшої генерації, як-от І. Авраменка, В. Бєлова та Г. Шишка, досліджено ключові художні риси, що сформувалися під впливом техногенного простору. У результаті мистецтвознавчого та стилістичного аналізу визначено дві групи характерних ознак: загальні, пов’язані з ідеологічними настановами соціалістичного реалізму та специфічні, сформовані безпосереднім впливом промислового середовища регіону. До останніх віднесено самобутній колористичний лад, зумовлений особливостями рудних кар’єрів і шахт Криворіжжя, а також своєрідне трактування простору як цілісного синтезу техногенних, природних і міських елементів. Доведено, що індустріальний ландшафт у творчості криворізьких митців постає не лише як об’єкт зображення, а як повноцінний носій емоційних, символічних і психологічних смислів, який розкриває драматургію краю. Окрему увагу в статті приділено проблемі тяглості художніх традицій. На прикладі творчості сучасних митців – Г. Іващенка, Л. Давіденка та Н. Давіденко-Орлової – простежено трансформацію індустріальної тематики в умовах пострадянського культурного простору. Зокрема, у творчості Г. Іващенка індустріальний пейзаж набуває рис сюрреалістичної та постапокаліптичної образності, що дозволяє розглядати його доробок у ширшому контексті світових художніх практик. Зроблено висновок, що промисловий простір є одним із ключових чинників формування регіональної художньої ідентичності Криворіжжя, забезпечуючи спадкоємність мистецьких практик і водночас створюючи умови для їх сучасного переосмислення.