МАЙСТЕРНІ СЮЖЕТНО-ТЕМАТИЧНОЇ ТА ПОРТРЕТНО- ЖАНРОВОЇ КАРТИНИ КАФЕДРИ ЖИВОПИСУ ХДАДМ 2001–2024 РР. (ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС)

Анотація

У статті досліджується процес трансформації системи підготовки художників-живописців у Харківській державній академії дизайну і мистецтв упродовж останніх трьох десятиліть в умовах структурних реформ та суспільних викликів. Особливе значення надається історії та аналізу відновлення й розвитку творчих майстерень на освітній програмі «Станковий живопис» як ефективної моделі фахової підготовки, досвід якої розглядається у контексті сучасних потреб мистецької освіти та перспектив її подальшого розвитку. Простежено процес створення та функціонування творчих майстерень живопису в навчальному закладі протягом XX – поч ХХІст.. Виявлено вплив та безпосередню участь І. Рєпіна у формуванні освітнього процесу, зокрема шляхом направлення своїх учнів на викладацькі посади. Це дає підстави стверджувати про спадкоємність педагогічних та художніх підходів у викладанні живопису – від школи І. Рєпіна до сучасного етапу розвитку художньої освіти. Поновлення роботи творчих майстерень у 2001 р. позитивно вплинуло на розвиток спеціалізації. Встановлено, що саме з 2000-х р. у частини ведучих студентів відбулися зміни у стилістичних підходах до створення живописних полотен. Розглянуто керівників відновлених майстерень та їхню фахову відповідність займаним посадам. Обґрунтовується теза про те, що В. Чаус, В. Ганоцький, В. Ковтун і Ю. Вінтаєв на момент створення майстерень були оптимальними кандидатурами для їх очолення, що підтверджується високим рівнем і художньо-професійною якістю дипломних робіт, виконаних у період функціонування відповідних майстерень, та їхніми особистісними досягненнями у сфері живопису. Окреслено шляхи подолання виявлених труднощів через запровадження нових педагогічних підходів, кадрові трансформації та пошук мотиваційних чинників. У статті здійснено порівняльний аналіз функціонування творчих майстерень у провідних мистецьких закладах вищої освіти України – ЛНАМ, НАОМА та ХДАДМ. Визначено спільні риси й відмінності в підходах до підготовки фахівців у сфері станкового живопису, з урахуванням освітніх моделей, педагогічних принципів і специфіки творчих шкіл.