СУЧАСНІ МИСТЕЦЬКІ ТЕХНІКИ КОЛАЖУ В ХУДОЖНІЙ ОСВІТІ МАЙБУТНІХ АРХІТЕКТОРІВ

Анотація

Метою статті є простежити еволюцію колажу в мистецтві ХХ–ХХІ століть, визначити його роль у формуванні сучасної художньої мови та окреслити можливості застосування цієї техніки в архітектурній освіті. Методологія дослідження базується на застосуванні мистецтвознавчих методів формального аналізу та іконологічної інтерпретації; допоміжними є загальнонаукові методи аналізу і синтезу та історичний метод. Колаж розглядається як важливий феномен розвитку образотворчого мистецтва ХХ–ХХІ століть. Висвітлено основні етапи становлення цього методу – від авангардних експериментів до постмодерних практик. Наукова новизна. Аналізуюючи роль колажу в українському мистецтві, зокрема у творчості Анатоля Петрицького, Василя Єрмилова, Сергія Святченка, до уваги бралися саме ті критерії, які здатні формувати якості архітектурного мислення і відтак бути базовими у фаховій підготовці майбутніх архітекторів. Висновки. У А. Петрицького проаналізовано просторові мотиви його ескізів сценічних декорацій, зокрема роль ритмічних структур, різномасштабних елементів, поєднання фактур. Такий розгляд дозволив по-новому виявити спорідненість явищ колажу і конструктивізму. Аналіз диптиху В. Єрмилова «На пляжі» (1935) засвідчив, що його колажний підхід структурує й об’єктивує елементи візуальної мови авангардистів, прописаної зокрема в теоретичних працях і мистецьких експериментах митців школи Баугауз. Митець створює просторове тло, на якому розгортається гра елементів форми. Доходимо висновку, що дадаїстична стилістика використана Єрмиловим не лише для художнього ефекту, але й для маскування певного повідомлення. У такий спосіб колаж стає формою інакомовлення, що засвідчує реальний стан митця і мистецтва у тоталітарному устрої. Колажі і фотоколажі митця-архітектора Сергія Святченка стають яскравим зразком застосування цієї техніки в постмодерному мистецтві в контексті нестандартних рішень та інтерпретації актуальних подій. У такий спосіб показано, що колаж виступає не лише художнім, а й аналітичним інструментом формування візуального мислення та композиційного бачення, що має важливе значення в процесі професійної підготовки майбутніх архітекторів, дизайнерів і реставраторів.