Український мистецтвознавчий дискурс

РОЛЬ НАЦІОНАЛЬНИХ МОТИВІВ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ АРХІТЕКТУРНОМУ ДИЗАЙНІ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА ГЛОБАЛЬНІ ТРЕНДИ

Оксана Бєлявська, Володимир Яровий — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

Метою статті є дослідження ролі національних мотивів у сучасному українському архітектурному дизайні, з’ясування їхнього значення для збереження культурної ідентичності в умовах глобалізації та аналіз впливу на формування глобальних архітектурних трендів. Для досягнення мети було використано традиційні загальнонаукові методи (вивчення бібліографії за тематикою дослідження, аналіз і систематизація, історико-культурний, структурний та порівняльний аналізи). У процесі дослідження вивчено особливості використання національних мотивів у сучасному українському архітектурному дизайні. Доведено, що українська культурна спадщина забезпечує основу архітектурної ідентичності. Основними елементами, які впливають на сучасний український архітектурний дизайн, створюючи унікальну та впізнавану естетику, є народне мистецтво, дерев’яна, церковна, фортечна та оборонна архітектура й традиційне планування житла. З’ясовано, що глобалізація сприяє використанню схожих елементів дизайну, що призводить до конвергенції архітектурної естетики різних країн. Обґрунтовано вплив глобалізації на архітектурну ідентичність, а також окреслено позитивні та негативні аспекти взаємодії цього процесу та культурного контексту сучасного архітектурного дизайну. У статті детально описано способи адаптації традиційних елементів до вимог сучасності в архітектурному дизайні, а саме поєднання традицій та інновацій; переосмислення українських традиційних форм, матеріалів і мотивів із застосуванням сучасних технологій і методів будівництва; покращення функціональності споруд, зберігаючи при цьому їхнє культурне значення. Результати дослідження свідчать про необхідність збереження національних мотивів у сучасному архітектурному дизайні.

ГРАФІЧНО-РЕКЛАМНИЙ ДИЗАЙН В ПЛАКАТАХ ТА АФІШАХ КИЄВА ПЕРІОДУ ХХ–ХХІ СТОЛІТТЯ

Тетяна Букорос, Оксана Мазніченко, Анатолій Шаповал — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто еволюцію графічно-рекламного дизайну плакатів і афіш у Києві в період ХХ–ХХІ століть, акцентуючи увагу на впливі соціальних, культурних і політичних змін на цей жанр мистецтва. Основну увагу приділено аналізу робіт вітчизняних і зарубіжних художників, які відображають суспільні настрої та актуальні дизайнерські тренди, що змінилися під впливом глобалізації, розпаду СРСР, зростання приватного сектора та поширення цифрових технологій. У статті детально проаналізовано ключові етапи розвитку рекламного плакату, починаючи з модерністських і народних художніх течій початку ХХ століття до сучасних інтерактивних підходів, які є невід'ємною складовою сучасного інформаційного простору. Особливу увагу приділено ролі плакатів як інструменту соціальної комунікації. У статті розглядаються приклади робіт таких художників, як Войцех Коркуць і Андрій Єрмоленко, чиї плакати є емоційним відгуком на суспільно-політичні події та висвітлюють героїчний опір українського народу під час російсько-української війни. Крім того, висвітлено волонтерські ініціативи, такі як UA Daily Donate, що демонструють використання плакатного мистецтва для інтерактивної комунікації, збору коштів та підтримки Збройних Сил України. У статті також проаналізовано ключові стилістичні тенденції, які відображають зміну візуальних комунікацій під впливом сучасних технологій та глобальних трендів. Розглянуто роль кольорової палітри, шрифтів і композиційних рішень у створенні емоційно насичених і впізнаваних візуальних образів, здатних привертати увагу широкої аудиторії. Значна частина дослідження присвячена впливу цифровізації та екологічних тенденцій на сучасний рекламний дизайн, зокрема використанню екологічно чистих матеріалів. Дослідження підтверджує, що графічно-рекламний дизайн виконує не лише естетичну функцію, але й потужну соціальну роль, сприяючи формуванню громадської думки, просуванню культурних цінностей та підтримці суспільних ініціатив. Київські плакати та афіші є не лише частиною культурної спадщини, а й важливим інструментом візуальної комунікації, який продовжує розвиватися в умовах сучасного суспільства.

ЗМІНИ У ПАРАДИГМІ КИТАЙСКОГО ПЕЙЗАЖНОГО ЖИВОПИСУ (КІНЕЦЬ 1970-Х – ПОЧАТОК 1990-Х)

Цзифен Ван — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

За різними причинами, починаючи від історико-культурного розвитку Китаю, саме зображення пейзажу посідало чільне місце у китайському образотворчому мистецтві. Це призвело до того, що пейзаж у мистецтві ставав «заручником» не тільки художніх але й політичних експериментів і змін, які відбувалися в країні, у тому числі після 1949 року, тобто утворення КНР. Відповідно, коли наприкінці 1970-х років у Китаї знову змінилася політична ситуація і починаються процеси, які називають лібералізацією країни і навіть порівнюють з проривом із новітнього періоду «ізоляції», це одразу впливає і на розвиток мистецтва. Пейзаж не є виключенням. Звісно, на цей період у мистецтві Китаю, який охоплює кінець 1970-х – 1990-ті роки, звертає увагу будь-який науковець, що досліджує перетворення у китайському мистецтві в його новітній історії. Активно цікавлять ці процеси і тих мистецтвознавців в Україні, хто займається дослідженнями китайського мистецтва у відповідний період. Однак, на наш погляд, самі ці процеси в українському мистецтвознавстві розглядають лише у першому наближенні. Для більш глибокого їх розуміння є потреба у залученні новітніх публікацій безпосередньо китайських дослідників, для того щоби порівнювати погляд зсередини процесів із їх зовнішньою аналітикою. Виходячи з цього, до даної публікації залучено аналіз саме таких наукових праць сучасних китайських дослідників. Так Бао Фушен та Лі Цзюань розглядають перетворення у китайському мистецтві в цілому у названих хронологічних межах. Лі Вейфань концентрується на розвитку мистецтва в одній з центральних китайських провінцій. Чанг Сіньюань описує трансформації пейзажного мистецтва у 1980-ті роки, а далі цю тему, також з фокусом на регіональних особливостях, і продовжуючи на 1990-ті роки, розвивають Лі Цзіньї і Тан Іпін.

ПРИРОДНІ ФОРМИ В ОБ’ЄКТАХ ГРАФІЧНОГО ДИЗАЙНУ: МЕТОДИ СТВОРЕННЯ

Наталія Гілязова — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

Метою статті є дослідження природних форм у вітчизняних об’єктах графічного дизайну з наміром виявлення та аналізу методів їх створення. У статті розглянуто основні прийоми стилізації, композиційні вирішення та охарактеризовано колористичні особливості створення об’єктів дизайну. У статті виявлено, що в дизайні об’єктів українського графічного дизайну (логотипи, товарні знаки, етикетки, упакування) поширено застосування природних форм, які створені за допомогою різноманітних підходів у стилізації, колористиці та композиції. Використання природних мотивів сприяє досягненню балансу між художньою виразністю та функціональністю. Це підсилює емоційний зв’язок із глядачем і забезпечує інтеграцію природних принципів у сучасний дизайн. За результатами дослідження проведено комплексний аналіз природних форм в об’єктах графічного дизайну. Виділено характерні особливості використання стилізації, кольорових та композиційних рішень для передачі природності та органічності форм. Зокрема, підкреслено роль стилізації як інструмента зміни природних елементів у художньо виразні та функціональні зразки. Кольорові рішення розглядаються як засіб створення гармонійного візуального сприйняття, що викликає асоціації з природним середовищем. Узагальнено методи адаптації природних елементів для розробки естетично гармонійних об’єктів дизайну. Особливості застосування природних форм в дизайн-об’єктах та їх створення, які виявлені під час дослідження, можуть стати в пригоді практикуючим дизайнерам у проєктуванні більш адаптивних, екологічних та емоційно привабливих продуктів графічного дизайну.

МІСЦЕ І РОЛЬ КАЛІГРАФІЧНИХ НАПИСІВ У ТВОРАХ ОЛЕКСАНДРА ЖИВОТКОВА

Цзінюань Го, Ірина Тесленко — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

Метою дослідження є аналіз особливостей використання каліграфічних написів у творах О. Животкова як засобу художньої виразності, який поєднує традиції сакрального мистецтва, сучасної естетики та символізму. В статті проаналізовано роль текстових фрагментів в загальній композиції, їхнє символічне значення та взаємодію з цілісним візуальним образом картини. Розглядаються роботи з серії «Кіт» (2007), циклів «Дороги. Напрям на Північний Схід» (2013), «Робота з біблійними текстами» (2012), «До питання про непальські тханки» та окремі твори інших періодів. У статті виокремлено три основні типи роботи з текстом, які простежуються в творах О. Животкова: рукописний текст, що вкриває тло зображення, текстові фрагменти у чітко окресленому полі, а також каліграфічні елементи як декоративне обрамлення. Представлено спробу інтерпретації використання означених підходів з точки зору збагачення образності художнього твору. Визначено, що текст у роботах художника виконує як семантичну функцію, так і композиційну, впливає на загальну ритміку твору. Каліграфічні написи в картинах художника взаємодіють із символами, такими як круг або хрест, що сприяє їх звучанню як образу сакрального таємного знання. У статті розглянуто зв’язок творчості О. Животкова з традиціями давніх папірусів, з середньовічним мистецтвом Далекого Сходу, де текст і зображення нерідко утворюють єдину художню структуру. Використання каліграфії як засобу художньої виразності додає роботам ефекту історичної глибини, зануреності в архаїчні шари культури. Цьому сприяє нерозбірливість, іноді розмитість тексту, темне тло розташування зображення. Зазначені прийоми створюють ефект загадковості, залучаючи глядача до спроб інтерпретації змісту. Показано, що інтеграція тексту в живописний простір картин О. Животкова є важливим художнім прийомом, що надає творам митця особливого медитативного характеру, занурюючи глядача у простір смислових і візуальних взаємозв’язків.

КОНЦЕПЦІЇ ОЛЕКСАНДРА ДЕ БЕТАКА У ПОСТАНОВКАХ МОДНИХ ПОКАЗІВ

Людмила Дихнич — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

Висвітлення засобами масової інформації відомостей про показ дизайнера найчастіше супроводжується коментарями щодо виробів колекції, участі топ-моделей та запрошених гостей. Поза увагою широкого кола споживачів моди залишається особистість продюсера та режисера-постановника модного показу. Утім, саме від його креативності залежить просування нових зразків одягу. Найвідомішим постановником модних показів в Європі та США є Олександр де Бетак, французький продюсер заходів, якого вважають «революціонером» сучасних показі мод. У постійних пошуках новизни він позбувся багатьох усталених традицій та перетворив покази на масштабні мистецькі події. Вивчено творчий шлях О. де Бетака: виявлено, що очолюючи свою міжнародну виробничу компанію Bureau Betak з 1990 року в Парижі, він організував понад 1500 модних показів. Найдрібніші деталі кожної презентації шанувальники моди пам’ятають з надзвичайною точністю. Проаналізовано його підходи стосовно концепцій показів таких дизайнерів і брендів, як Dior, Saint Laurent, Fendi, Gabriela Hearst, Chloe, Jacquemus. Наголошено, що для продюсера показ є окремою формою поєднання творчості постановника, дизайнера, маркетингових цілей, режисерської та музичної складових. Серед локацій, які використовував Олександр де Бетак, виокремлено: міський простір біля природних об’єктів, мистецьких закладів і пам’яток; заміський простір та ландшафт; закритий простір зі створенням цифрового супроводу, двовимірних та тривимірних зображень та елементів. З’ясовано, що головною метою для представлення показу продюсер ставить виявлення і демонстрацію оригінальних рис кожного будинку моди, створення нових відчуттів для відвідувачів, водночас пильнуючи за тим, щоби візуальні елементи не переважали над творами дизайнера. Зазначено, що важливу роль у сучасних презентаціях інновацій дизайнера О. де Батак відводить соціальним мережам, зокрема Instagram, вважаючи ресурс новим каналом та найбільшим ЗМІ у світі моди.

ПРИНЦИПИ ТА НОРМИ ДИДАКТИЧНОГО ДИЗАЙНУ НА ПРИКЛАДІ УКРАЇНСЬКИХ ОСВІТНІХ САЙТІВ «НА УРОК», «PROMETHEUS», «EDERA»

Олена Курцева — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено основні принципи та норми дидактичного дизайну на прикладі популярних українських освітніх платформ, таких як “На урок”, Prometheus та EdEra. Розглянуто ключові аспекти створення ефективних навчальних ресурсів, серед яких виділено доступність, інтерактивність, персоналізацію, візуальну привабливість та мотивацію користувачів. Дослідження акцентує увагу на важливості доступності навчальних матеріалів для різних категорій учнів, зокрема тих, які мають обмежені можливості чи різний рівень базових знань. Підкреслюється, що інтерактивні елементи, такі як тести, відеоуроки, симуляції та завдання з автоматичною перевіркою, допомагають зробити навчальний процес більш динамічним і захопливим. Персоналізація навчання розглядається як важливий компонент, що дозволяє адаптувати зміст курсів до індивідуальних потреб кожного учня чи студента. Особливу увагу приділено питанням візуальної привабливості, яка сприяє утриманню уваги користувачів, а також мотивації, що забезпечує тривале залучення до навчального процесу. У статті проведено аналіз сучасних досліджень у сфері дидактичного дизайну, що дозволило оцінити вплив зазначених принципів на ефективність навчання. Завдяки розгляду практичних прикладів із роботи платформ “На урок”, Prometheus та EdEra, продемонстровано, як інтеграція цих принципів сприяє формуванню якісного освітнього контенту, який відповідає викликам сучасної освіти. Також наголошується на перспективних напрямках удосконалення навчальних ресурсів з урахуванням нових технологій та потреб користувачів, включаючи впровадження штучного інтелекту, гейміфікації та мобільних додатків.

ПОЄДНАННЯ ГОЛОСОВОГО ВВОДУ ТА АНІМАЦІЇ ДЛЯ ІНТЕРАКТИВІЗАЦІЇ ВЕБ-ІНТЕРФЕЙСІВ

Микола Лукашук — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

Метою дослідження є аналіз можливостей інтеграції голосового вводу та анімації для підвищення інтерактивності веб-інтерфейсів, зокрема на прикладі веб-платформ електронної комерції. Дослідження спрямоване на вивчення впливу голосових команд на візуальну репрезентацію інтерфейсів і розробку принципів дизайнування, які враховують потреби різних груп користувачів, зокрема осіб із зоровими обмеженнями. У ході роботи використовувалися методи моделювання інтерактивних сценаріїв, емпіричний аналіз ефективності візуальних елементів інтерфейсу та принципи адаптивного дизайну. Особливу увагу приділено експериментальному моделюванню інтеракцій, де голосові команди активують оновлення візуальних елементів, таких як збільшення яскравості, насичення та використання анімацій наближення для релевантних товарів. Нерелевантні елементи піддаються десатурації або тимчасовому видаленню, що забезпечує фокус користувача. Додатково досліджувалося використання фізично обґрунтованих анімацій, які імітують гравітаційні сили та природне уповільнення об’єктів. Новизна роботи полягає у запропонованих підходах до інтеграції голосового вводу з анімацією для забезпечення природної та інтуїтивної взаємодії користувачів із веб-інтерфейсами. Досліджено вплив таких графічних принципів, як дуги та анімації, що імітують стискання та розтягування, на створення природного відчуття у користувачів. Наприклад, під час моделювання процесу додавання товару до кошика використано анімації з дуговим шляхом, легким компресуванням іконки кошика та її розтягуванням для імітації поглинання товару. Особливу увагу приділено розробці альтернативних візуальних елементів, таких як висококонтрастні кольори та жирний текст, для користувачів із зоровими обмеженнями. Результати дослідження свідчать про важливість поєднання голосового вводу та анімаційних ефектів для створення інтерактивних, доступних і зручних веб-інтерфейсів. Інтеграція таких елементів не лише підвищує залученість користувачів, але й сприяє забезпеченню доступності для людей із різними потребами. Запропоновано принципи адаптивного дизайну, що передбачають альтернативні форми репрезентації, включно з версіями інтерфейсів без кольорових тем чи анімацій, для уникнення когнітивного перевантаження вразливих груп користувачів. Поєднання голосового вводу з візуальною респондивністю інтерфейсу створює синергію, яка сприяє природному досвіду взаємодії. Враховуючи теоретичну складову, була представлена система Потоку кінетичного морфінгу (ПКМ), де елементи інтерфейсу переходять уздовж динамічних траєкторій, сформованих на базі взаємодії користувача з інтерфейсом. На відміну від традиційної зміни розміру, елементи адаптують свою форму, розмір і орієнтацію відповідно до команд користувача. Команди генерують унікальні траєкторії руху, враховуючи історію взаємодії та просторовий контекст.

РОЗВИТОК ВІРТУАЛЬНОЇ ГАЛЕРЕЇ ЯК ІННОВАЦІЙНОГО ПІДХОДУ ДО ПРЕЗЕНТАЦІЇ МИСТЕЦТВА

Кеянь Лян, Лариса Корницька — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

Розвиток сфери цифрових технологій зумовлює зміни в усіх дотичних галузях. Інтеграція технічних інновацій у мистецтво є закономірним явищем, адже воно завжди було відображенням суспільних процесів. Таким чином, цифрові технології в мистецтві – це окремий напрям досліджень, який активно розвивається, і, відповідно, потребує системного й комплексного вивчення. Зазначеним вимогам відповідає основна мета нашого дослідження: здійснити комплексний аналіз феномену віртуальних галерей як способу презентації мистецтва на сучасному етапі. Окрему увагу приділено імерсивним технологіям та їхній ролі в цьому процесі. Важливим аспектом дослідження є забезпечення комплексності наукового підходу. З цією метою було здійснено моніторинг і детальний аналіз актуальних досліджень у цій галузі. Додатково було вивчено й систематизовано матеріали, присвячені вже здобутому досвіду реалізації віртуальних технологій у мистецтві. Отримані результати створюють передумови для встановлення ролі й місця віртуальних галерей у сучасному мистецтві, а також їхнього значення в процесі презентації художніх творів. Робота над дослідженням дала можливість виконати поставлені завдання й зробити відповідні висновки. Було визначено провідні стимули в мистецтві, які ініціюють залучення технологій для забезпечення доступу до творів та колекцій. Також було схарактеризовано специфіку діяльності реалізаторів інтеграції віртуальної галереї як нового інструменту у сфері мистецтва. Встановлено окремі аспекти їхньої діяльності, розкрито динаміку функціонування організованого віртуального простору в мистецтві. Додатково було окреслено роль віртуальних галерей на сучасному етапі цифрових трансформацій мистецтва. Схарактеризовано перспективи й труднощі їхнього подальшого розвитку, а також значення для забезпечення публічного доступу до творчості, сприйняття мистецтва та збереження культурної спадщини. У статті зазначено, що станом на сьогодні наявні дослідження не дають повного розуміння ролі віртуальних галерей у сучасній презентації мистецтва.

ПЕРЕДУМОВИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)

Юлія Малежик — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

Метою дослідження є вивчення передумов та розвитку актуальних тенденцій розвитку сучасного образотворчого мистецтва, у ракурсі бачення особливого філософського, естетичного та соціального погляду на світ та середовище глядача – митця. Елементи історіографічного, формального, соціокультурного та психоаналізу пов’язані з розглядом філософської проблематики, оскільки сам художній матеріал розвивається до метамедіальності, а традиційні для другої половини XX століття способи його наукового опису є міждисциплінарними. Аналіз спеціалізованої літератури надав можливість виокремити та систематизувати основні напрями в образотворчому мистецтві другої половини ХХ століття, та їхній вплив на наступні прояви основних тенденцій в образотворчому мистецтві початку ХХІ століття. Досліджено аспекти, що впливали на сучасне мистецтво, які не можливі без знання і розуміння новітніх технологій та практик, до яких уже не зовсім коректно застосовувати колишні критерії традиційного образотворчого мистецтва. Образотворче мистецтво є багатогранним і динамічним, відображаючи складність та різноманіття сучасного світу. Воно активно реагує на соціальні, політичні та технологічні зміни, ставлячи нові запитання та пропонуючи різні способи взаємодії з аудиторією. Зазначено, що зображувально-виразні інновації в образотворчому мистецтві проявляються у використанні нових способів образотворчого вираження, тобто зміни в способах зображення, які повинні відображуватись у використанні різних змін формотворчих елементів зображення. Узагальнено основні етапи та художні стилі, що вплинули на розвиток та характер проявів сучасного мистецтва на початку ХХІ століття. Ми вважаємо, що мистецтво майбутнього повинно базуватися на усвідомленні тих процесів, що відбуваються у суспільстві, сучасне мистецтво, та його майбутнє, повинно опиратись на інтелект, та його враження, а не на відчуття і ірраціональність, як це було раніше.

ГОЛЛАНДСЬКИЙ НАТЮРМОРТ XVII СТ. ІЗ ЗІБРАННЯ ХАРКІВСЬКОГО ХУДОЖНЬОГО МУЗЕЮ: СТИЛІСТИКА І ТИПОЛОГІЯ

Людмила Мельничук — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

У статті зосереджено увагу на дослідженні колекції голландського натюрморту в зібранні Харківського художнього музею періоду розквіту цієї національної школи у ХVII ст. Особливі економічні, суспільно-політичні та релігійні умови країни стали сприятливим грунтом для розвитку голландського мистецтва. Одним з жанрів, який отримав розвиток як самобутнє і самостійне явище став натюрморт. Голландські натюрморти, окрім культурно-мистецького значення, відіграють роль історичних документів, що розкривають різноманітні сторони життя, як самих художників, так і суспільства в цілому. На додаток до символічного наповнення, що є головною рисою натюрморту ХVII ст., все яскравіше виявляється зростаючий інтерес до спостережень та вивчення світу. Метою дослідження є аналіз структурно-типологічних та стилістичних особливостей голландського натюрморту з фондів Харківського художнього музею, окреслення періодів створення. На основі систематизації і аналізу музейних документів встановлено походження творів, проаналізовано твори із зібрання Харківського художнього музею, періоди створення, художню мову. У колекції представлено типи натюрмортів: «сніданок», «десерт», «квітковий», «рибний», «мисливський» натюрморти, «пташині двори» з вираженою символікою і особливостями. Встановлено відповідність стилітики і типології творів харківської колекції голландського натюрморту з роботами найвідоміших представників жанру. Проблема вивчення творів з музейних колекцій України, їхнього походження, національної приналежності, атрибуції на сьогодні залишається актуальною для дослідників. На жаль, в умовах війни росії проти України це завдання ускладнюється, утім нагромаджений фактологічний матеріал дає можливість продовження досліджень.

РОЛЬ НАЦІОНАЛЬНИХ МОТИВІВ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ДИЗАЙНІ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА ГЛОБАЛЬНІ ТРЕНДИ

Оксана Мосендз, Кароліна Касьяненко, Ірина Красильникова — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

Мета дослідження полягає у вивченні ролі національних мотивів у сучасному українському дизайні та оцінюванні їхнього впливу на формування глобальних дизайнерських тенденцій. Особливу увагу приділено інтеграції етнічних елементів у графічний дизайн, моду, ювелірне мистецтво та інтер’єрне оформлення. Дослідження спрямовано на визначення перспектив використання традиційних українських мотивів як інструменту збереження культурної спадщини та посилення економічної конкурентоспроможності. Методи дослідження охоплюють аналіз наукової літератури, класифікацію підходів до інтеграції етнічних елементів у дизайн та порівняльний аналіз впливу цих елементів на локальні й міжнародні аудиторії. Використання мультидисциплінарного підходу дало можливість урахувати культурний, економічний та соціальний контексти застосування національних мотивів. Результати дослідження демонструють, що інтеграція етнічних мотивів у сучасний дизайн сприяє збереженню національної ідентичності, підвищенню міжнародної впізнаваності українських брендів та формуванню культурного діалогу. Основними напрямами адаптації українських мотивів стали використання орнаментів у графічному дизайні, символічна адаптація традицій у брендингу, а також поєднання етнічних елементів із сучасними технологіями, такими як 3D-друк та лазерне гравіювання. Крім того, дослідження виявило значний економічний потенціал творчих індустрій, орієнтованих на впровадження етнодизайну. Висновки здійсненого дослідження підкреслюють значущість національних мотивів у формуванні конкурентоспроможного дизайну, що відповідає вимогам глобального ринку. Запропоновано практичні рекомендації для ефективного використання етнічних елементів, зокрема, адаптацію традиційних мотивів до сучасних трендів, інтеграцію національних елементів у модні колекції та освітні програми. Дослідження сприяє подальшому розвитку української креативної індустрії та її інтеграції у світовий культурний простір.

ТВОРЧІСТЬ ТЕТЯНИ ЯБЛОНСЬКОЇ 2000–2005 РР.: ЖАНРОВА СПЕЦИФІКА

Роман Москвітін, Михайло Селівачов — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

Художня спадщина Тетяни Яблонської (1917–2005) – визначне явище в історії українського мистецтва другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Метою дослідження є виявлення особливостей жанрів в її пастелях 2000–2005 років. Досягнення заявленої мети обумовило комплексне застосування мистецтвознавчих методів, зокрема – порівняльного і художньо-стилістичного аналізу. Від кінця 1990-х років стан здоров'я істотно звузив творчий простір для Т. Яблонської межами її квартири. Водночас останні роки життя мисткині були дуже плідними. Незважаючи на похилий вік і погіршення здоров'я, вона продовжила творчий шлях, про що свідчать численні серії робіт. Це проявилося, зокрема, у серіях пейзажних мотивів навколо будинку, які вона зображувала в найрізноманітніших погодних умовах, в різні пори року. Окреме місце у творчості Т. Яблонської протягом 2000-х рр. посідає мотив квітів на підвіконні, розмаїття інтерпретацій якого є оригінальним явищем її художньої спадщини. В результаті вивчення пізніх робіт мисткині виявлена значна спорідненість їх сюжетів: коло мотивів у пейзажах і натюрмортах, створених в таких умовах, було надзвичайно обмеженим. Водночас художня інтерпретація таких мотивів в картинах Т. Яблонської є вираженням розмаїття краси й поезії повсякденного життя. Наукова новизна статті полягає в дослідженні у творчості Т. Яблонської 2000–2005 рр. специфіки жанрів та їх синтезу, в яких можна виділити кілька основних варіацій: пейзажі; зображення пейзажів із частинами вікон як елементами інтер’єру; інтерпретації мотиву квітів на підвіконні; натюрморти на підвіконні на тлі пейзажів; композиції з кухонних предметів; зображення окремого предмета в натюрморті. У межах кожної з цих жанрових варіацій проаналізовано елементи художнього вирішення творів – композиції, колориту, трактування форми. У статті також розглядаються особливості послідовного пошуку мисткинею художньої переконливості образів, виразності звичайних мотивів. Таким чином, аналіз пастелей Т. Яблонської 2000–2005 років поглибив розуміння специфіки її художнього шляху останніх років життя.

ДИЗАЙН ОСВІТИ У ДИЗАЙН-ОСВІТІ УКРАЇНИ

Вікторія Мулкохайнен, Богдан Конончук — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

Динамічні виклики часу диктують нам абсолютно нові варіанти вирішень освітніх проблем у галузі дизайну, інколи доволі несподівані і нестандартні. Класичні підходи до викладення нового матеріалу та практичного відпрацювання фахових навичок конструювання, моделювання, побудови композиції, розробки макету в цілому у сучасних умовах глобальної діджиталізації не завжди дають прогнозований результат. Саме цим зумовлена актуальність даної статті, метою якої передбачено визначення проблематики сучасної дизайн-освіти в Україні та формулювання пропозицій щодо покращення ефективності навчального процесу. У статті розглядаються такі тематичні аспекти, як впровадження штучного інтелекту до творчої діяльності та академічна доброчесність, зміни у сприйнятті інформації молоддю та наслідки цифровізації тощо. Зокрема, було з’ясовано, що сьогодні нагальною проблемою української дизайн-освіти постало, насамперед, виховання і розвиток фахівця в умовах стрімкого технічного прогресу та інформаційно-емоційного перенасичення, спричиненого різними обставинами. Для розв’язання цього та інших завдань було запропоновано конкретні трансформації, що полягають в організації партнерських взаємин державних ЗВО з об’єктами альтернативної освіти (приватні курси, школи, академії, онлайн-тьюторіали тощо) у контексті підготовки дизайнерів, в інтеграції міжнародного досвіду в українську освітню систему та запровадженні гнучких навчальних інструментів, адаптованих до стрімких інновацій у мистецькій галузі та соціокультурних викликів часу (зокрема, санкціоноване і координоване викладачами використання інструментів штучного інтелекту під час виконання творчих практичних завдань; соціально відповідальне забарвлення професійної діяльності здобувачів освіти у контексті вибору тематики, концептуалізації та реалізації проєктів; індивідуалізація завдань та шаблонізація теоретичних робіт, яка дисциплінуватиме до впорядкованого викладення власних думок за професійною темою та дотримання методичних кваліфікаційних вимог). Наведені кроки відповідають цінностям трансдисциплінарності (широта, інтеграція та координація), що здатні зміцнити взаємодію учасників навчально-творчого процесу на рівні наставник – учень, налаштувати точність фокусування на предметі вивчення і розвинути креативність.

ЗБІРКИ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОРЦЕЛЯНИ В МУЗЕЙНИХ КОЛЕКЦІЯХ УКРАЇНИ: ЗДОБУТКИ І ВТРАТИ

Ірина Несен — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

Вивчення західноєвропейської порцеляни значною мірою ґрунтується на музейних та приватних колек-ціях виробів мануфактур з різних країн. В Україні збірки іноземного фарфору виникли у багатьох музей-них закладах Києва, Одеси, Харкова, Миколаєва, Сум, Полтави, Вінниці. Кожна з них мала свої обставини створення та збереження. Однак, зв’язки між музеями сформували практику обміну творами, зокрема і порцеляновими.З огляду на сказане метою статті є системно відстежити існування колекцій західноєвропейської порцеляни у провідних українських музеях, проаналізувати найважливіші етапи їх створення, актуальний стан наукового дослідження окремих зразків і груп творів. Такий підхід створить можливість для фор-мування загального корпусу зображень порцелянових творів з відповідними даними про їхнє походження і розкриє існуючі прогалини у вивченні колекційних творів.Внаслідок здійсненого у статті аналізу, було встановлено, що початковим етапом формування біль-шості музейних збірок порцеляни в Україні була націоналізація приватних колекцій. 1930–1950-х рр. – наступний етап у розвитку вітчизняного музейництва, характеризувався практиками обмінів творами порцеляни, що призвело до певної розпорошеності первинного складу збірок, розриву зв’язків між предме-тами окремого сервізу.На сучасному етапі у багатьох музеях намітилась позитивна тенденція спеціального наукового опрацю-вання зразків західноєвропейської порцеляни, створення цифрових каталогів. Однак, цей процес перебуває на початковому етапі свого розвитку, потребує вироблення єдиних підходів паспортизації й атрибуції з урахуванням сучасних методик.

СТІНОПИС УСПЕНСЬКОЇ ЦЕРКВИ ХVІІ СТ. В С. НОВОСЕЛИЦЯ НА ЗАКАРПАТТІ: ДО ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ

Андрій Нестеренко — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено настінне малярство XVII ст. в одній із найдавніших українських дерев’яних церков ‒ Успіння Пресвятої Богородиці у селі Новоселиця Виноградівського району на Закарпатті. Проведено іконографічний аналіз настінних композицій «Страшний суд», «Деісус» з Апостольським рядом, «Розп’яття», «Дерево Єссея» та інших, на основі чого встановлено регіональні особливості іконографічної програми розписів в церкві та самобутність творчої уяви народних майстрів. Здійснено порівняння сцен «Страшного суду» з подібними сценами в композиціях ікон XVII ст. в церквах у с. Плав'є (Львівська обл.) та Лип'є (Польща). Вперше виконано зіставлення епізоду «Похід праведників до раю» зі стінописами в церквах Святого Юра в Дрогобичі і виявлено, що до нових іконографічних ознак в Новоселиці слід віднести сприйняття Києва як Другого Єрусалиму в композиції «Горній Єрусалим». Доповнено інформацію у сценах «Страшного суду», визначено присутність реалістичних елементів із життя закарпатського населення. Вперше проаналізовано композицію «Деісус» з Апостольським рядом та проведено її співставлення з сюжетом «Деісус» в церкві Воздвиження Чесного Хреста в Дрогобичі та в церкві Святого Духа в Потеличі, розкрито регіональні особливості та спільні мотиви в іконографічній схемі цих композицій. Зроблено огляд композицій «Розп'яття», «Страсті Христові», «Дерево Єссея» та плафонних зображень. Встановлено зв’язок зображення Йоакима та Ганни на східній стіні обабіч «Розп’яття» з подібною іконографічною схемою в Успенському соборі Києво-Печерської лаври до пожежі 1718 року. Сформульовано характерні іконографічні та стилістичні ознаки новоселицького стінопису: своєрідна інтерпретація сюжетів іконографічних програм народними майстрами, фольклорна поетичність, графічність з вільною лінією-контуром, простота та лаконічність, тісний зв’язок з українською художньою культурою своєї епохи. Порушено проблему збереження стінопису церкви Успіння Пресвятої Богородиці у селі Новоселиця на Закарпатті, важливого для відтворення правдивої картини розвитку мистецьких процесів в українському мистецтві ХVІІ ст.

ЕМОЦІЙНИЙ ДИЗАЙН ЯК ЗАСІБ ПОКРАЩЕННЯ КОРИСТУВАЛЬНИЦЬКОГО ДОСВІДУ В ЦИФРОВИХ ПРОДУКТАХ УКРАЇНИ

Віктор Осадчий, Людмила Білозуб, Володимир Маслак — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено основи емоційного дизайну та його значення для покращення користувацького досвіду в цифрових продуктах України. Актуальність теми зумовлена щораз вищим попитом на естетично привабливі й функціональні рішення в умовах цифровізації економіки, а також потребою адаптації українських цифрових продуктів до міжнародних стандартів. Установлено, що емоційний дизайн є комплексним підходом, який охоплює інтерактивність, персоналізацію, естетику та когнітивну зручність, забезпечуючи позитивний вплив на залученість користувачів і їх лояльність до продукту. Метою дослідження є аналіз проблем інтеграції емоційного дизайну в українські цифрові продукти, визначення його основних принципів і механізмів, а також окреслення перспектив розвитку. Методологія дослідження базується на аналізі літературних джерел, вивченні практичних прикладів застосування емо-ційного дизайну в Україні та глобальних тенденцій у цифровому дизайні.У результаті дослідження виявлено основні проблеми впровадження емоційного дизайну, зокрема низький рівень обізнаності розробників щодо його принципів, обмеженість ресурсів, недостатність локальних досліджень користувачів і низький рівень естетичної культури. Визначено, що використання інтерактивних елементів, адаптивного дизайну, персоналізації та гейміфікації підвищує якість цифрових продуктів і формує емоційний зв’язок із користувачами. Зроблено висновок, що емоційний дизайн є ключовим компонентом конкурентоспроможності цифрових продуктів, який відповідає сучасним очікуванням користувачів. Рекомендовано підвищувати рівень професійної підготовки фахівців у сфері цифрового дизайну, інвестувати в дослідження поведінкових особливостей користувачів і впроваджувати такі сучасні технології, як штучний інтелект і віртуальна реальність. Перспективи подальших досліджень включають розроблення адаптивних підходів до емоційного дизайну в різних галузях, створення локалізованих методик для цифрових продуктів і вивчення впливу інтеграції емоційного дизайну на економічні результати українських IT-компаній.

ЕТНО-ІСТОРИЧНІ МОТИВИ В ДИЗАЙНЕРСЬКИХ РОЗРОБКАХ ЛЮДМИЛИ СЕМИКІНОЇ

Олена Папета — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

Метою статті є аналіз етноісторичних мотивів в творчому доробку української мисткині Людмили Семикіної. В статті зосереджено увагу на її дизайнерських розробках в сфері сценографії і авторських серій одягу. Усі художники-нонконформісти тією чи іншою мірою розвивали національні тенденції живопису, графіки, декоративного мистецтва через призму переважно модерністських стильових художніх напрямів. Проте на чільному місці залишалося прагнення до національного усвідомлення, цікавість до української історії та культури. Плюралізм думок і поглядів часів «відлиги» став імпульсом для масштабної полеміки щодо новаторських підходів у мистецтві. Проблема «сучасного стилю» для багатьох художників-нонконформістів, у тому числі й для Л. Семикіної, вийшла на перший план. Розуміння цього стилю спиралося на декілька основних критеріїв. Першим і головним серед них стали конструктивність і динаміка форми. Другим образно-пластичним критерієм було тяжіння до народного мистецтва з притаманним йому трактуванням кольору і композиції. Саме тут, на думку Л. Семикіної і її колег-однодумців, у концентрованому вигляді зберігалися базові першоелементи, з яких на наступному етапі розвитку можна було відтворити архетипні пластичні структури. Нарешті, третім критерієм стала відродження традиційних технік, а також застосування технологій, які передбачали співтворчість митця, технолога, інженера з майстрами народного мистецтва, тобто носіями традиції. Л. Семикіна, спільно зі своїми колегами й однодумцями, саме в цей час почала вивчати українську мову, національні традиції, фольклор. Для неї, як і для більшості її колег, національний фольклор, етностилістика перетворилися на джерела оновлення та очищення від обмежень і заборон радянської ідеологічної політики. Пізніше ці напрацювання суттєво вплинуть на формування її художніх смаків, зокрема в галузі проектів сценічного одягу й авторських колекцій. Для вистав за мотивами творів Лесі Українки «Щастя» і «Лісова пісня» художниця створила костюми в народному українському стилі. Від кінця 1960-х рр. вона розробила серії моделей одягу за мотивами скіфо-сарматського та давньоруського мистецтва: «Скіфський степ», «Княжа доба», «Поліська легенда». В 1990-х рр. Л.Семикіна звернулася до стилістики «ретро» в циклах «Барокко» і «Ніка». Художниці вдалося відтворити глибокі історичні витоки культури Київської Русі, які знайшли відображення не тільки в народному костюмі, але й в княжому одязі. Художні образи, які вона створила, стали справжньою подією в культурному житті України 1970-х рр.

НАРАТИВНІ ТА КОНТЕКСТУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОЇ МОВИ СУЧАСНОГО КОЛАЖУ (НА ПРИКЛАДІ ОБРАЗІВ МІСТА У ТВОРАХ 2010–2020-ТІ РР.)

Інна Педан — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню наративних та контекстуальних особливостей колажу на прикладі художнього образу міста у творчості сучасних митців Західної Європи та США. Аналізується творчість відомих сучасних художників С. Гаяра, З. Камілла, Е. Келлі, Я. Воллеса, Я. Голдінга, для яких колаж є важливим аспектом авторської художньої мови.У статті стверджується, що оповідність (наративність) та контекстуальні узагальнення складають важливу частину сучасної художньої мови колажу, що пов’язано як з природною здатністю цього виду мистецтва до компілятивної образності, так і з його міжвидовим статусом. Авторка робить висновок, що в сучасному мистецтві колаж спирається на оповідність та контекстуальність як на специфічні засоби інтерпретації художньої образності, які дозволяють за допомогою властивих виражальних засобів (колірних, формальних, композиційно-пластичних, текстурних тощо) побудувати особливе художнє висловлювання. Його характеристиками є фрагментарність, акцентування на образному узагальненні, широке використання провокативних та маніпулятивних прийомів (зокрема, деструкції, інверсії та реконтекстуалізації). Звернення художників до потенціалу міського пейзажу та загалом образності міста потребує дослідження сюжетно-тематичної складової творів, що показує аналіз серій та окремих картин З. Камілла, Я. Голдінга, С. Гаяра та інших митців. Підкреслено, що практично в усіх проаналізованих випадках саме наративна складова тематичного репертуару творів, а також інтерпретація контекстуальних зв’язків між об’єктами, героями та вираженням художніх ідей, формує авторську художню мову.

ЕТНОКУЛЬТУРНІ ТРАДИЦІЇ В ГАЛУЗІ УКРАЇНСЬКИХ ЯЛИНКОВИХ СКЛЯНИХ ПРИКРАС

Алла Руденченко, Остап Ковальчук — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

Мета статті – розкрити специфіку етнокультурних традицій українців в галузі прикрашання ялинок скляними прикрасами. Окреслено специфіку святкування Нового року від часів Київської Русі, розмежовано час святкування із Візантією. Унаочнено значення дідуха як первісної образної структури, пов’язаної з ідеями вшанування духів предків та його уквітчання декоративними елементами, стрічками, їстівними смаколиками від часів Середньовіччя. Уточнено ідеї прикрашання «дерев», пов’язані з початком Нового Року на землях України від часів Речі Посполитої з ХІV століття до початку ХХ століття, допоки святкувалось «Обрізання Господнє» 1 січня. Основна ідея дослідження укладається в зв’язок фабрикату із започаткуванням скловарного виробництва кульок штибу гала (праски) від ХVІІІ століття у вітчизняній ремісничій традиції. Методологія дослідження ґрунтується на сукупності принципів, а також підходів та методів. Насамперед, вжито хронологічним і принцип достовірності; мистецтвознавчий, дизайнерський і виробничий підходи; онтологічний, аксіологічний, герменевтичний, історико-генетичний, історико-хронологічний, історико-порівняльний, культуротворчий, соціокультурний, методи мікроісторії, регіоналіки, типологізації, іконографії та метод мистецтвознавчого аналізу. Серед важливих завдань дослідження слід акцентувати увагу на становленні галузі вітчизняного промислового мистецтва виробництва ялинкових скляних прикрас, уточненні визначення кола відомих заводів цього сегменту на теренах України та розгляд асортименту означених підприємств кінця ХІХ – початку ХХІ століть. Наведено дані щодо фабрикації продукції на ключових виробництвах означеної галузі України від доби незалежності. Визначено найбільш цінні, знакові твори цієї групи виробів, котрі набули характеру класичних для світової мистецької спадщини та мали власні етнокультурні традиції в Україні.

ЗОБРАЖАЛЬНІ ПРИНЦИПИ У ХУДОЖНІЙ ВІЗУАЛЬНОСТІ КИТАЙСЬКОГО СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА: ВІД ЖИВОПИСНОЇ НОРМИ ДО ДИЗАЙН-ПРАКТИКИ

Володимир Тарасов, Ван Вейке — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена аналізу зображальних художніх принципів у китайському сучасному мистецтві та дизайні як поняттєвої проблематики. Автори розглядають універсальний підхід в китайському дискурсі про мистецтво як один із центральних щодо репрезентації художньої візуальності. Саме цим, за висновком авторів, можна пояснити прискіпливу увагу дослідників до зображальних художніх принципів, що складають основу і для створення, і для інтерпретації художнього твору. За результатами проведеного дослідження автори визначають дві тенденції. По-перше, зображальні художні принципи розглядаються китайськими вченими в якості системного явища, яке визначає загальний розвиток образотворчого мистецтва та впливає на суміжні художні «території», зокрема дизайну, пластичних мистецтв, а в більш широкому сенсі – художньої візуальності як такої. По-друге, автори звертають увагу на актуальність проблематики наслідування та репрезентації природи, яка мотивує до пошуку та формулювання художніх норм. Це стосується як тих зображальних принципів, що мають традиційне походження (наприклад, принцип «візуального балансу» або типологія «порожніх» просторів), так і новітніх явищ, що увійшли до візуальної художньої культури Китаю як ознаки модернізації (приміром, принципи унормування образних структур або у трансформованому варіанті зображальний принцип «різноманітності та єдності»). Усе зазначене обумовлює помітну увагу до проблематики пейзажу як в жанровому контексті, так і в межах візуальної репрезентації образів природи та ландшафтів в дизайні інтер’єру, просторових або середовищ них рішеннях.

МЕТОДИКА ІНТЕГРАЦІЇ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ДИЗАЙН ІНТЕР’ЄРУ СУЧАСНИХ МІСЬКИХ ПРОСТОРІВ

Єлизавета Чабан, Наталя Криворучко — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядається авторська методика проєктування місць загального користування та будівель різного функціонального призначення, яка базується на інтеграції інноваційних технологій, адаптивного дизайну та екологічних підходів. Проведений аналіз сучасних тенденцій у сфері архітектури та дизайну засвідчив необхідність створення рішень, що відповідають вимогам сталого розвитку, підвищують функціональність об’єктів і забезпечують комфорт користувачів. Запропонована методика враховує як особливості міського середовища, так і специфіку природних ландшафтів, дозволяючи адаптувати архітектурні рішення до контексту їх використання. Особливу увагу приділено розробці концептуальних підходів до впровадження інноваційних технологій. Зокрема, в основу методики закладено використання енергое-фективних рішень, таких як інтеграція пасивних систем енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та автоматизованих систем управління. Крім того, застосування сучасних матеріалів, таких як біобетон, перероблені ресурси та композитні конструкції, сприяє підвищенню екологічної ефективності будівель. Інтеграція цифрових технологій, зокрема BIM-моделювання та VR/AR інструментів, забезпечує оптимізацію процесу проєктування та підвищує точність реалізації проєктів. Практичні приклади реалізації авторських проєктів, представлені в дослідженні, підтверджують ефективність запропонованих рішень. Зокрема, у міському середовищі реалізовано багатофункціональні громадські простори та коворкінги, що забезпечують гнучкість і адаптивність використання завдяки модульним конструкціям і розумним системам управління. В природних ландшафтах успішно впроваджено глемпінги, які гармонійно інтегровані в навколишнє середовище завдяки використанню екологічних матеріалів і відновлюваних джерел енергії. Значну увагу приділено соціально орієнтованим рішенням, які забезпечують доступність і комфорт для різних категорій користувачів, включаючи маломобільні групи населення. Інклюзивний дизайн, інтерактивні інформаційні панелі та зони співпраці сприяють підвищенню зручності використання об’єктів і їх соціальної значущості. Отримані результати демонструють, що запропонована методика є ефективним інструментом для проектування сучасних архітектурних об’єктів, які відповідають принципам сталого розвитку. Вона дозволяє створювати функціональні, екологічно ефективні та комфортні простори, адаптовані до потреб користувачів і специфіки середовища.

ІРАНСЬКІ КИЛИМИ ФІРМИ «ФАРАВАХАР» З ТРАДИЦІЙНИМИ СЮЖЕТНИМИ КОМПОЗИЦІЯМИ І ЖИВОПИСНИМИ СЦЕНАМИ

Ольга Школьна, Уляна Белнакіта — Wed, 15 Jan 2025 00:00:00 +0200

Мета статті – розкрити специфічні технологічні, композиційні та художньо-образні особливості іранських килимів фірми «Фараваххар» з сюжетними композиціями, зважаючи на поширення тенденції останнім часом в Україні прикрашати сучасні інтер’єри орієнтальними творами мистецтва, притаманну здебільшого міському середовищу початку ХХІ століття, зорієнтовану, насамперед, на вузьке коло поціновувачів антикваріату та колекціонерів Києва, Одеси, Львова, Харкова. Основна ідея дослідження зводиться до унікального асортименту виробів, представлених на українському ринку підприємством «Фаравахар», що вирізняються високою культурою виконання та специфічною філігранністю добору малюнків з традиційної персидської мініатюри, з довершеним, досконалим технічним втіленням викінчених мистецьких ідей. Інструментарій дослідження базується на сукупності принципів, підходів і методів. Зокрема, ґрунтується на принципі всебічності, мистецтвознавчому, дизайнерському та виробничому підходах; онтологічному, герменевтичному, аксіологічному, історико-генетичному, історико-хронологічному, компаративному, культуротворчому, соціо-культурному, іконографічному, формально-стилістичному та методі мистецтвознавчого аналізу. Серед значущих завдань дослідження виокремлюється необхідність окреслити сутність специфічних рис творчості іранських майстрів у галузі традиційного перського килимарства, що сполучає аспекти знання технології та художньої майстерності з виготовлення сюжетних малюнків, запозичених з перської літератури, написаної на фарсі; потреба у визначенні кола художників знаних центрів килимарства Ірану, що працюють у двовузловій техніці, у тому числі із використанням шовкової нитки; а також необхідність розрізнення творчого почерку окремих майстрів, котрі спеціалізуються на розробці сюжетів іранської мініатюри у сучасному килимарстві Ірану, зважаючи на колористику, використання орнаментальних композицій у роботах конкретних авторів та повноцінного введення їх імен до переліку найкращих фахівців цього виду мистецтва початку ХХІ століття, імена яких асоціюється із кращими взірцями унікальних авторських творів. Наведено дані щодо доробку окремих майстрів у знаних осередках перського килимарства, зважаючи на ключові стилетворчі риси цієї царини декоративно-прикладного мистецтва і дизайну означеної країни 2010-х – 2020-х рр. Унаочнено найбільш цінні, знакові роботи різних авторів вказаної країни в означеній галузі, представлені в Україні фірмою «Фаравахар». Розкрито іконографічні характеристики творів сучасних іранських художників килимарства з сюжетом, в котрих відчувалася рука вправного майстра зі знанням найдорожчих світових технік виконання репрезентативних творів цієї групи з мотивами традиційних живописних сцен перської мініатюри.